УКРАЇНА
ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА
Рішення № 1076
від 08/06/2010
| Про міжнародний відкритий конкурс архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові |  |
Керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні“, постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 № 2137 “Про затвердження порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів“, враховуючи рішення виконавчого комітету від 23.04.2010 № 446 “Про впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові“, результати громадських слухань проекту програми та умов міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові від 29.06.2010, за погодженням з постійною комісією культури, дозвілля, промоцій, засобів масової інформації та туризму (витяг з протоколу від 10.06.2010), постійною комісією природокористування, охорони довкілля та благоустрою (витяг з протоколу від 23.06.2010), з метою впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові, спонукання до переосмислення і представлення важливих місць у м.Львові, пов’язаних з історією єврейської громади, як частини багатокультурної спадщини міста, виконавчий комітет вирішив:
1. Оголосити міжнародний відкритий конкурс архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові.
2. Затвердити Програму та умови міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові (додаються).
3. Днем оголошення конкурсу вважати день прийняття цього рішення.
4. Управлінню інформаційної політики та зовнішніх відносин департаменту “Адміністрація міського голови“ оголосити про проведення міжнародного відкритого архітектурного конкурсу у друкованих засобах масової інформації.
Відповідальний: начальник
управління інформаційної політики
та зовнішніх відносин департаменту
“Адміністрація міського голови“.
5. Управлінню культури і туризму департаменту гуманітарної політики забезпечити фінансування видатків на проведення міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові, у межах коштів, передбачених ухвалою міської ради від 14.05.2010 № 3543 “Про міський бюджет м.Львова на 2010 рік“.
Відповідальний: начальник
управління культури і туризму
департаменту гуманітарної політики.
6. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з гуманітарних питань.
Міський голова А.Садовий
Додаток
рішенням виконкому
від 06.08.2010 № 1076
ПРОГРАМА ТА УМОВИ
міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських
та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних
з єврейською історією у м.Львові
Розділ 1. Назва та вид конкурсу. Замовник та організатор конкурсу.
Підстава проведення конкурсу. Вартість конкурсу.
Контактна інформація
1.1. Назва конкурсу: “Міжнародний відкритий конкурс архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові“.
1.2. Конкурсом охоплено три вільні ділянки міста, які тісно пов’язані з життям єврейської спільноти Львова у період до Другої світової війни; всі ділянки об’єднані спільною метою, ідеєю та загальними правилами конкурсу, з відмінними історичними довідками, завданнями та критеріями оцінювання проектів. Для ефективнішого відображення відмінностей у правилах для кожної ділянки застосовуються умовні назви: підконкурс “Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“, підконкурс “Площа синагог“, підконкурс “Меморіал “Янівський концтабір“.
1.3. Замовник конкурсу: виконавчий комітет Львівської міської ради.
1.4. Уповноважений представник замовника – організатор конкурсу: управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
1.5. Співорганізатори конкурсу:
1.5.1. Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
1.5.2. Департамент містобудування Львівської міської ради.
1.5.3. Центр міської історії Центрально-Східної Європи.
1.5.4. Проект “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова“ (Німецьке товариство технічного співробітництва).
1.5.5. Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України.
1.6. Правова підстава проведення конкурсу: рішення виконавчого комітету.
1.7. Вид конкурсу: міжнародний відкритий конкурс архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів, який проводиться в один тур. Умови конкурсу розроблені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 № 2137 “Про затвердження порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів“.
1.8. Відповідальна за проведення конкурсу особа: Андрій Вороновський, начальник управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики.
1.9. Конкурс фінансується за рахунок коштів міського бюджету м.Львова та за рахунок добровільних пожертв юридичних і фізичних осіб. Кошти конкурсу складають:
1.9.1. Вартість грошових нагород премій та інших видів заохочення учасників (преміальний фонд).
1.9.2. Витрати на оприлюднення у засобах масової інформації оголошень про конкурс, реєстрацію учасників конкурсу, підбиття підсумків конкурсних проектів.
1.9.3. Витрати на поштові і транспортні послуги.
1.9.4. Витрати на влаштування виставки конкурсних проектів.
1.9.5. Витрати на фотографування і створення каталогу конкурсних проектів.
1.9.6. Витрати на розроблення та тиражування конкурсної документації.
1.9.7. Витрати на переклад матеріалів конкурсу, оплата роботи перекладачів.
1.9.8. Витрати на поселення і харчування членів журі конкурсу та експертів.
1.9.9. Витрати, пов’язані з підготовкою карт та підоснов.
1.9.10. Інші витрати.
1.10. Зобов’язання організатора конкурсу щодо фінансування конкурсу:
1.10.1. Управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради фінансує видатки, зазначені у підпунктах 1.9.2-1.9.10, у межах коштів, передбачених ухвалою міської ради від 14.05.2010 № 3543 “Про міський бюджет м.Львова на 2010 рік“ (100 тис.грн.).
1.10.2. Видатки, зазначені у підпункті 1.9.1, фінансуються організатором та співорганізаторами за рахунок добровільних пожертв юридичних і фізичних осіб.
1.11. Адреса, телефон, факс, Web-сторінка, з якої можна отримати подальшу інформацію: пл.Ринок, 1, м.Львів, 79006, Україна, тел./факс +380322975730, www.city-adm.lviv.ua.
Розділ 2. Ідея конкурсу. Мета та завдання конкурсу.
Території, охоплені конкурсом
2.1. Ініціатива конкурсу ставить собі за мету належно представити унікальну історію Львова. Головною метою конкурсу є звернення уваги на багатоетнічне минуле Львова та збереження його багатокультурної спадщини.
2.2. Основне завдання конкурсу – забезпечити пошук найкращих рішень з облаштування територій, охоплених конкурсом, з метою покращання умов життя для мешканців та гостей м.Львова.
2.3. Одне з завдань конкурсу також полягає у тому, щоб звернути увагу на усвідомлення багатоетнічного минулого Львова за допомогою нового відкриття та показу єврейської спадщини міста. Конкурс має допомогти у підтримуванні такого усвідомлення через меморіалізацію та візуалізацію у міському просторі майже цілком втраченої єврейської спадщини.
2.4. Результатом конкурсу має бути розробка архітектурних, ландшафтних та дизайнерських рішень з облаштування трьох ділянок, охоплених конкурсом.
2.5. Території, що пропонуються для розгляду учасникам:
2.5.1. Незабудована частина колишнього єврейського кладовища, обмежена будівлею пологового стаціонару комунальної 3-ї міської клінічної лікарні на вул.Раппапорта, вул.Клепарівською, огорожею Краківського ринку (південна сторона) та забудовою вул.Базарної. Для цієї території учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект облаштування меморіального парку. Матеріали конкурсу, що стосуються цієї ділянки, згруповані під умовною назвою “Підконкурс “Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“.
2.5.2. Територія колишнього Янівського концентраційного табору (вул.Винниця). Для цієї території учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект меморіального комплексу пам’яті жертв Янівського концтабору різних національностей. Матеріали конкурсу, що стосуються цієї ділянки, згруповані під умовною назвою “Підконкурс “Меморіал “Янівський концтабір“.
2.5.3. Територія навколо синагоги “Золота Роза“ (територія розташована у межах кварталу, обмеженого вул.Братів Рогатинців, вул.Староєврейською, вул.Арсенальською, забудовою вул.І.Федорова і пл.Коліївщини, та включає незабудовану ділянку на вул.Староєврейській, 41 і ділянку зі збереженими руїнами синагоги “Золота Роза“). Учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект впорядкування цієї території. Матеріали конкурсу, що стосуються цієї ділянки, згруповані під умовною назвою “Підконкурс “Площа синагог“.
2.6. Кожна з ділянок є незабудованою і є громадським простором.
2.7. Для кожної ділянки характерні власні особливості конкурсної програми.
2.8. Учасникам конкурсу пропонується три окремі завдання для цих трьох ділянок. Їх можна розглядати або окремо, або комплексно, з концептуальним пов’язанням двох чи трьох цих ділянок в одне ціле.
Розділ 3. Критерії відбору учасників та оцінки
конкурсних проектів
3.1. До участі у конкурсі запрошуються: професійні архітектори, скульптори, дизайнери, архітектори ландшафту, спеціалісти з містобудівного проектування, студенти архітектурних і мистецьких шкіл одноосібно чи у складі авторських колективів.
3.2. Кількість конкурсних проектів від одного учасника не обмежується.
3.3. Конкурс проводиться без обмеження кількості учасників, професійний рівень яких відповідає вимогам, встановленим умовами конкурсу.
3.4. Учасниками конкурсів не можуть бути члени журі, відповідальний секретар конкурсу, їхні близькі родичі, особи, які готували конкурсну документацію, а також особи, які безпосередньо пов’язані з членами журі виконанням трудових обов’язків.
3.5. Загальними вимогами до усіх проектів конкурсу є те, що вони мають:
3.5.1. Показати історичне минуле кожного місця.
3.5.2. Інтегрувати їх у сучасний міський контекст для покращання умов життя у місті.
3.5.3. Допомогти сучасним львів’янам пізнати історію колишніх мешканців міста.
3.6. Специфічні вимоги до проектів для кожного підконкурсу наведені у додатках 1, 2, 3.
Розділ 4. Процедура і терміни проведення конкурсу
4.1. Днем оголошення конкурсу вважається день прийняття відповідного рішення виконавчого комітету про проведення конкурсу.
4.2. Замовник конкурсу оголошує про проведення конкурсу на офіційному веб-сайті Львівської міської ради та у друкованих засобах масової інформації.
4.3. Зголошення претендентів на участь у конкурсі: автори та авторські колективи, які бажають взяти участь у конкурсі, повинні дати відповідне підтвердження, повідомивши організаторів будь-яким зручним способом (з використанням факсимільного, поштового чи електронного зв’язку) не пізніше 18.00 год. 10 листопада 2010 року. До зголошення учасника на участь у конкурсі додаються копії ліцензій, сертифікатів, студентських квитків.
4.4. Протягом п’яти робочих днів від одержання зголошення від претендента відповідальний секретар конкурсу повідомляє претендента електронним, факсимільним чи поштовим зв’язком за адресою, вказаною претендентом, про допущення до участі у конкурсі (кваліфікацію).
4.5. Реєстраційний внесок за участь у конкурсі не стягується.
4.6. Конкурсні проекти приймаються до 18.00 год. 1 грудня 2010 року. Точна адреса, за якою приймаються конкурсні проекти, буде вказана учасникам відповідальним секретарем конкурсу у повідомленні про допущення до участі у конкурсі.
4.7. Секретар журі конкурсу протягом двох тижнів з моменту закінчення терміну, відведеного для подачі конкурсних проектів, організовує:
4.7.1. Виставку і громадські обговорення конкурсних проектів, про день і місце проведення яких оголошується у пресі не менше як за тиждень до відкриття виставки.
4.7.2. Засідання журі конкурсу.
4.8. Результати конкурсу повинні бути опубліковані на офіційному веб-сайті Львівської міської ради та у друкованих засобах масової інформації не пізніше десяти робочих днів від дня засідання журі конкурсу і прийняття рішення щодо визначення переможця.
Розділ 5. Мова та форма порозуміння організатора конкурсу
з учасниками конкурсу. Матеріали для учасників конкурсу, що
надаються організатором конкурсу. Інформація, яка стосується
предмету конкурсу
5.1. Мовами конкурсу є українська та англійська. Всі підписи на планшетах, анотація проекту (до 2 стор.) виконується двома мовами – українською і англійською або лише англійською.
5.2. Всі переговори щодо умов, порядку проведення, програми та умов конкурсу організатор конкурсу і учасник конкурсу здійснюють між собою у письмовій формі (допускається електронна або факсова форма комунікації).
5.3. Претенденти на участь у конкурсі можуть звертатись з запитаннями щодо комплектації конкурсних проектів, порядку проведення, умов та програми конкурсу до секретаря журі конкурсу у письмовій формі до 18.00 год. 6 жовтня 2010 року.
5.4. Перелік відповідей на всі одержані питання буде опубліковано на офіційному веб-сайті Львівської міської ради не пізніше 18.00 год. 1 листопада 2010 року.
5.5. Основна частина матеріалів конкурсу буде опублікована на офіційному веб-сайті Львівської міської ради. Повністю всі матеріали конкурсу зареєстровані учасники зможуть отримати, звернувшись до відповідального секретаря конкурсу не пізніше 10 листопада 2010 року.
5.6. Вихідні дані для кожного підконкурсу:
5.6.1. Програма та умови конкурсу.
5.6.2. Додатки до Програми та умов конкурсу (загальна історична довідка (додаток 4), детальний опис інформації, яка стосується предмету кожного підконкурсу, наведений у додатках 1, 2, 3).
5.6.3. Підоснова територій, що охоплені конкурсом.
5.6.4. Матеріали фотофіксації місцевостей, охоплених конкурсом.
5.6.5. Зразки історичних карт та документів тощо.
Розділ 6. Нагороди конкурсу. Умови реалізації проектів-переможців
6.1. Премії та заохочення.
6.1.1. Передбачено присудження таких премій (грошових винагород) та заохочень:
6.1.1.1. Підконкурс “Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“:
1) перша премія – 3000 євро
2) друга премія – 2000 євро
3) третя премія – 1000 євро
4) до 3 спеціальних відзнак на загальну суму 600 євро.
6.1.1.2. Підконкурс “Площа синагог“:
1) перша премія – 3000 євро
2) друга премія – 2000 євро
3) третя премія – 1000 євро
4) до 3 спеціальних відзнак на загальну суму 600 євро.
6.1.1.3. Підконкурс “Меморіал “Янівський концтабір“:
1) перша премія – 3000 євро
2) друга премія – 2000 євро
3) третя премія – 1000 євро
4) до 3 спеціальних відзнак на загальну суму 600 євро.
6.1.2. Замовник допускає можливість зміни щодо кількості та величини нагород і відзнак за рішенням журі конкурсу з умовою, що разом присуджені нагороди не перевищать визначеної суми нагород (6600 євро для кожного підконкурсу, 19800 євро для конкурсу загалом).
6.1.3. Допускається, що за рішенням журі конкурсу можуть бути не присуджені нагороди або відзнаки, якщо згідно з оцінкою журі конкурсу конкурсні праці не відповідатимуть критеріям оцінки, щоб присудити ці нагороди.
6.1.4. З отриманих нагород учасники повинні сплатити встановлені законодавством податки та збори.
6.2. Умови реалізації проектів-переможців підконкурсів:
6.2.1. Автора (авторський колектив) конкурсного проекту, що отримав першу премію у кожному підконкурсі, журі конкурсу може рекомендувати замовнику конкурсу для розроблення проектно-кошторисної документації.
6.2.2. Якщо переможець підконкурсу з будь-яких причин не може безпосередньо здійснювати подальше розроблення проектно-кошторисної або містобудівної документації, за ним зберігається право на авторську участь у цій роботі або, за його згодою, на отримання відповідної авторської винагороди за використання його конкурсного проекту у порядку, встановленому законодавством.
6.2.3. У разі відмови переможця підконкурсу від подальшої реалізації його конкурсного проекту замовник конкурсу на підставі рекомендацій журі, викладених у протоколі про підсумки конкурсу, може обрати для реалізації інший премійований проект.
6.2.4. Подальше розроблення й погодження проектно-кошторисної документації та реалізація проектів-переможців відбуваються відповідно до вимог чинного законодавства України.
6.2.5. Якщо журі після присудження премії не визнало жодного проекту таким, який може бути рекомендований для подальшої реалізації, замовник звільняється від зобов’язань перед переможцем конкурсу щодо замовлення на подальше розроблення проектно-кошторисної або містобудівної документації.
Розділ 7. Порядок роботи журі конкурсу.
Експертна оцінка конкурсних проектів.
Відповідальний секретар конкурсу
7.1. Склад журі конкурсу:
7.1.1. Оксана Бойко (Україна, м.Львів), історик архітектури, науковий працівник ДП “Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут “Укрзахідпроектреставрація“, автор монографії “Синагоги Львова“ (2008).
7.1.2. Інго Андреас Вольф (Німеччина, м.Ляйпциг), архітектор, урбаніст, професор Технічного університету у Ляйпцигу.
7.1.3. Рут Грубер (США, Італія), журналіст, автор численних публікацій про єврейську спадщину у Європі, співзасновниця та асоційований директор Центру вивчення єврейської спадщини (США, м.Сиракузе, штат Нью-Йорк).
7.1.4. Йосиф Зісельс (Україна, м.Київ), голова Генеральної Ради Євро-Азійського Єврейського Конгресу, голова Асоціації єврейських організацій та общин України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, кавалер ордена “За заслуги“ ІІІ ступеня.
7.1.5. Василь Косів (Україна, м.Львів), заступник Львівського міського голови з гуманітарних питань, завідувач кафедри графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв.
7.1.6. Сергій Кравцов (Ізраїль, м.Єрусалим), архітектор, науковий працівник Центру єврейського мистецтва Гебрайського університету у Єрусалимі.
7.1.7. Юрій Криворучко (Україна, м.Львів), начальник управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, головний архітектор міста, професор, завідувач кафедри містобудування Національного університету “Львівська політехніка“.
7.1.8. Карл Фінгерхут (Швейцарія), архітектор, дизайнер, урбаніст, головний урбаніст у Базелі у 1979-1992 роках, професор міського дизайну Технічного університету у Дармштадті, радник у питаннях містопланування міст Бремену, Фердкірха, Зальцбурга, Галле, Карлсруе, Кьольна, Штудгарта, Гайдельберга, Регенсбурга.
7.1.9. Богдан Черкес (Україна, м.Львів), архітектор, професор, директор Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка“.
7.2. Засідання журі вважається правочинним за умови участі у ньому не менше двох третин складу журі.
7.3. Голова журі та його заступники обираються на першому засіданні журі через таємне голосування простою більшістю голосів. 7.4. Рішення приймаються простою більшістю голосів через таємне голосування. У разі рівного розподілу голосів, поданих за конкурсний проект, голова журі має право вирішального голосу.
7.5. Рішення журі щодо результатів конкурсу є остаточним і не може бути змінене, у тому числі й замовником конкурсу.
7.6. Перед розглядом конкурсних проектів журі виключає з їх складу матеріали, необумовлені програмою і умовами конкурсу. Журі не розглядає проекти: відправлені або подані після закінчення встановленого терміну; анонімність яких була свідомо порушена; такі, що не відповідають вимогам програми та умовам конкурсу. Такі проекти можуть бути рішенням журі допущені до участі на виставці конкурсних проектів з позначкою “Поза конкурсом“.
7.7. Члени журі не можуть залучатися до участі у подальшій роботі над премійованим проектом.
7.8. Члени журі не мають права розголошувати будь-які відомості, пов’язані з розглядом проектів і присудженням премій.
7.9. Замовник може залучати до роботи журі конкурсу експертів з дорадчим голосом, які не будуть брати участі в остаточній оцінці конкурсних проектів. Склад експертної групи погоджується з головою журі. Експертами не можуть бути учасники конкурсу. Експерти не мають права розголошувати будь-які відомості, пов’язані з розглядом проектів.
7.10. Відповідальний секретар конкурсу – Софія Дяк, директор Центру міської історії Центрально-Східної Європи.
7.11. Відповідальний секретар конкурсу одночасно є секретарем журі і бере участь у його засіданнях без права голосу.
8. Обсяг матеріалів конкурсного проекту і форма їх представлення
8.1. Конкурсний проект складається з графічної та текстової (описової) частин.
8.2. Графічна частина виконується на планшетах розміром 70 см х 100 см. Рекомендована кількість планшетів – чотири. Композиція та графічне оформлення планшетів виконується на розсуд авторів. Учасники конкурсу повинні представити проектну пропозицію, надавши такі креслення:
1) генплан території М 1:500;
2) розріз-розгортка проектованої території М 1:200;
3) візуалізація (аксонометрія, видові перспективи); показ матеріалів виконання основних поверхонь (колажі матеріалів), спеціальних елементів (деталей) у вільному форматі;
4) один детальний перетин, який показував би виконання, матеріал у зближенні 1:20 – 1:50.
8.3. Графічне виконання конкурсного проекту повинно бути виконане у техніці, легкій для репродукування.
8.4. Текстова (описова) частина повинна містити такі файли:
1) короткий зміст основної ідеї проекту та його використання після реалізації. Обсяг тексту не повинен перевищувати 2 сторінок формату DIN A4;
2) орієнтовний кошторис, який включає розрахунок коштів для реалізації всього проекту (включно з облаштуванням вулиць та освітленням, якщо це включено у проект);
3) перелік усіх поданих до конкурсу матеріалів проекту.
8.5. Пояснення дизайну, функціональності, містобудівної, архітектурної та художньої концепції, доступності, матеріалів та конструкцій мають бути оформлені у текстах, рисунках, графіці, діаграмах та інших формах на планах у тих місцях, які є найкращими для розміщення описів, щоб зрозуміти концепцію проекту.
8.6. Усі матеріали конкурсного проекту мають бути також подані у цифрових форматах PDF на СD-диску (на CD-диску має бути вказаний тільки номер проекту).
Розділ 9. Спосіб дотримання анонімності конкурсних проектів
9.1. Процедура конкурсу анонімна і проводиться у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію конкурсних праць до закінчення їх розгляду та оцінки членами журі конкурсу.
9.2. У разі виявлення у матеріалах конкурсного проекту даних, що торкаються назви або адреси автора виконаної конкурсної роботи, такий проектант знімається з конкурсу, оскільки ознайомлення з відомостями про особу автора конкурсного проекту забороняється до остаточної оцінки конкурсною комісією представлених конкурсних проектів і вибору серед них найкращого.
9.3. Конкурсні проекти надсилаються організатору конкурсу у заклеєних пакетах. У пакеті може бути лише один конкурсний проект, який складається з планшетів креслень, і заклеєний непрозорий конверт з надписом “КАРТКА“, який кріпиться з тильної сторони першого планшета, а також СD-диск з матеріалами конкурсного проекту.
9.4. У правому верхньому куті кожного планшета міститься шестизначний ідентифікаційний номер (девіз), який вписується друкованим способом і повинен займати поле 3 см х 9 см.
9.5. У лівому верхньому куті кожного планшета наноситься порядковий номер планшета.
9.6. Заклеєний конверт з надписом “КАРТКА“ (інформація анонімна!) повинен вміщати:
9.6.1. Ідентифікаційну картку учасника конкурсу за формою згідно з додатком 5.
9.6.2. Зобов’язання учасника конкурсу виконувати правила конкурсу згідно з додатком 6.
9.6.3. Підтвердження учасника конкурсу про дотримання авторських прав згідно з додатком 7.
9.6.4. Підтвердження долі участі кожного з авторів проекту і долі отриманої винагороди у разі її присудження усіма членами авторського колективу – учасниками конкурсу (застосовується для авторських колективів).
Розділ 10. Прикінцеві положення
10.1. Організатор конкурсу може розробити спеціальну інформаційну брошуру про конкурс, зміст якої повинен відповідати основним умовам конкурсу.
10.2. Конкурсні проекти залишаються у власності організатора та не повертаються авторам. Повернення проектів автору можливе лише за згодою організатора на вимогу автора, вартість повернення оплачує автор.
10.3. Питання, які можуть стосуватись умов проведення конкурсу, але невідображені у цій програмі та умовах конкурсу, вирішуються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 № 2137 “Про затвердження порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів“.
10.4. Розбіжності та суперечки між замовником, організатором, співорганізаторами, членами журі та учасниками конкурсу вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
10.5. Перелік консультантів, завдяки допомозі яких підготовлені матеріали для Програми та умов міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові:
10.5.1. Оксана Бойко (консультації про Бейт гаМідраш та Велику міську синагогу).
10.5.2. Йосип Гельстон (історична довідка про єврейський цвинтар, загальна консультація, опрацювання про єврейську дільницю, візуальні матеріали).
10.5.3. Іріс Гляйхман, Бен Керн (загальна консультація).
10.5.4. Софія Дяк, Тарік Сиріл Амар (історична довідка про Янівський концтабір) на основі матеріалів Меморіального Музею Голокосту у США (USHMM).
10.5.5. Софія Дяк (опрацювання історичних довідок, узагальнення матеріалів).
10.5.6. Ірина Котлобулатова (візуальні матеріали).
10.5.7. Сергій Кравцов (історична довідка про синагогу “Турей Захав“, загальна консультація, матеріали для програми підконкурсу “Площа Синагог“.
10.5.8. Сергій Терещенко (візуальні матеріали).
10.5.9. Христина Харчук (історична довідка про єврейський цвинтар).
10.5.10. Співробітники Меморіального Музею Голокосту у США (USHMM) (надані матеріали).
10.5.11. Учасники громадських слухань проекту Програми та умов міжнародного відкритого конкурсу архітектурних, дизайнерських та ландшафтних проектів для впорядкування місць, пов’язаних з єврейською історією у м.Львові.
Керуючий справами
виконкому М.Литвинюк
Віза:
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
ОСОБЛИВОСТІ
програми та умов конкурсу для підконкурсу “Площа синагог“
Розділ 1. Опис території
1.1. Територія підконкурсу:
1.1.1. Територія навколо синагоги “Золота Роза“ (територія розташована у межах кварталу, обмеженого вул.Братів Рогатинців, вул.Староєврейською, вул.Арсенальською, забудовою вул.І.Федорова і пл.Коліївщини, та включає незабудовану ділянку на вул.Староєврейській, 41 і ділянку зі збереженими руїнами синагоги “Золота Роза“).
1.1.2. На цій території до 1943 року стояли три важливі для релігійного та суспільного життя єврейської громади будівлі: Велика міська синагога, Синагога Турей Захав (знана також як “Золота Роза“), Дім навчання Бейт гаМідраш.
1.1.3. Ця територія є частиною ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Територія була ядром та серцевиною середньовічної єврейської дільниці і залишалася одним з важливих центрів релігійного та культурного життя єврейської громади міста. Забудова навколишніх вулиць – це переважно житлові будинки, більшість з яких є пам’ятками архітектури.
1.1.4. Учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект впорядкування даної території.
1.1.5. Учасникам конкурсу при підготовці проекту необхідно врахувати те, що конкурсна територія свого часу була центром більшої території, безпосередньо неохопленої конкурсом, тому доцільно запропонувати способи позначити та/чи вказати будівлі, у яких знаходилися важливі інституції, пов’язані з культурним життям єврейської громади Львова. Також рекомендується, щоб проекти пропонували способи позначити місця, де були історично розташовані входи до середньовічної єврейської дільниці: на перехресті вул.Староєврейської і вул.Сербської та на перехресті вул.Руської і вул.І.Федорова.
Розділ 2. Історична довідка
2.1. Історія єврейської дільниці у Львові.
2.1.1. Синагоги Турей Захав, Велика міська синагога та дім навчання були ядром міської єврейської дільниці. Довкола них створювалась структура різних єврейських інституцій, які були пов’язані як з виконанням приписів єврейської традиції, так і з задоволенням щоденних потреб мешканців замкнутої етнічної дільниці. Усі ці інституції є оточенням, яке підкреслює важливість ядра єврейської дільниці – синагоги. Таким чином, єврейська дільниця з одного боку була складовою міського організму, а з другого – замкненим і самодостатнім мікросвітом у середині іншого, етнічно та релігійно великого світу. Дільниця розташовувалась у південно-східному куті міста в оборонних мурах, зі сходу та півдня прилягала до міських мурів. До єврейської дільниці можна було потрапити через дві хвіртки.
2.1.2. Львівська єврейська дільниця у середмісті є відомою з 1383 року. У дільниці виникли громадські інституції, необхідні для задоволення фізіологічних і духовних потреб євреїв: цвинтар, синагога, міква (ритуальна лазня), різня (місце ритуального забою птиці і тварин), шпиталь (який первісно був також притулком для бідних, бездомних, пристарілих та інвалідів), інші благодійні та освітні інституції.
2.1.3. Деякі будинки, у яких знаходились інституції, важливі для культурного та суспільного життя єврейської громади, і досі присутні на території, де була стара єврейська дільниця Львова. Це, зокрема, колишній будинок жіночої школи ім.А.Кона на перехресті вулиць Арсенальської і Шклярської з Староєврейською (сучасна вул.Староєврейська), у якому у передвоєнні роки також знаходились товариство “Тарбут“ і школа рабинів. Вуличка Шклярська замикається аркою, через яку колись входили до “мікви“ (єврейської ритуальної лазні). Другий вхід до єврейської лазні здійснювався з боку вул.Арсенальської, 7. Ця лазня працювала до початку 1970-х років, а до 1951 року у ній ще знаходилась єврейська ритуальна “міква“. Сучасний будинок на вул.Староєврейський, 52 до 1939 року належав до єврейського шпиталю (“хекдеш“). Перший єврейський шпиталь було побудовано у дільниці у 1607 році на місці сучасного будинку на вул.І.Федорова, 29 (колишня Жидівська-Бляхарська), де перед тим знаходилась найдавніша львівська божниця (приблизно з 1420 року). Так званий “кагальний дім“ знаходився на місці будинку на вул.І.Федорова, 27. Хоча сучасний будинок походить з 1912 року, на його фасаді вміщено пам’ятну дошку на івриті з попереднього будинку. На протилежному боці вулиці розташовані руїни дому № 28, у якому з 1590-го по 1617-й рік знаходилась одна з найвідоміших у Європі єшив. Окрім будівель, де колись знаходилися важливі для єврейської громади інституції, збереглися будинок Коркісів-Абловичів на вул.І.Федорова, 20; будинок з маскароном на фасаді Хаїма Чоповника на розі вулиць Староєврейської і Федорова; дім Соломона Фрідмана на вул.Староєврейський, 34 та інші. На вул.Староєврейський у будинку № 29 перед 1939 роком була єврейська громадська їдальня. Таким чином, ще до сьогодні зберігаються деякі фрагменти структури єврейської дільниці.
2.2. Історія Великої міської синагоги.
2.2.1. Велика міська синагога була збудована у 1801 році у стилі класицизму на місці синагоги від 1555 року. Вона розмістилася на площі під самою фортечною стіною, поруч з міським арсеналом та Шевською вежею і до 1609 року виконувала роль Великої міської. Як вона виглядала – невідомо, але віднайдені під час розкопок кам’яні фрагменти свідчать, що це була готична споруда. У 1797 році її наказали розібрати, мотивуючи давністю, і громада на місці розібраної давньої синагоги почала зводити нову, значно більшу святиню, будівництво якої завершили у 1801 році. Саме вона стала головною міською синагогою.
2.2.2. Нова міська синагога посідала велику парцелю між сучасними вулицями Братів Рогатинців та Староєврейською і закривала квартал у його східній частині, виходячи східним фасадом на вулицю Заарсенальну (сучасна Арсенальська). Якийсь час між нею і арсеналом стояли два дерев’яні будинки, фасадами повернені до арсеналу; в одному з них містився шпиталь. Її брила складалася з неправильного квадратового молитовного залу та витягнутих вздовж західної стіни двоярусних галерей над вестибюлем-пулишем. У вузькій частині між західною стіною синагоги та межовою стіною сусіднього будинку були влаштовані три сходові марші, що вели до жіночих галерей та інших приміщень. Входи до цієї частини були організовані з вулиць Боїмів (сучасна Староєврейська) та Собєського (сучасна Братів Рогатинців). До молитовного залу вхід вів з вул.Боїмів (сучасна Староєврейська). 2.2.3. У просторово-композиційному вирішенні синагоги два традиційні синагогальні об’єми з’єднувалися у монументальну брилу, яку оперізував вінцевий карниз з фризом та вкривав спільний трисхилий дах. Стіни молитовного залу були членовані пілястрами на три поля, кожне з яких мало видовжене високо розміщене півциркульне вікно та кругле над ним. Віконні прорізи оздоблювали пілястри та архівольти. Західна частина з жіночими молитовнями вирізнялася двома ярусами вікон. Жінкам були відведені дві галереї над входом. Чоловічий молитовний зал цієї синагоги мав чотири гранчасті колони, що ділили склепінчасте перекриття на дев’ять рівних піль. Такий просторовий поділ був характерним для синагог на територіях, що входили до Речі Посполитої. Архітектурний вистрій синагоги відповідав панівному тоді класицистичному стилю. Інтер’єр був наповнений різьбою, стіни мали традиційні розписи. Пишно декорований Арон гаКодеш освітлювало кругле вікно. При західній стіні молитовного залу, на північ від головного входу, розташовувався Нер Тамід – ніша з вічним вогнем. До неї, крім різних коштовних речей (срібні свічники, корони Тори, щити, лампи тощо), перенесли також цінні мистецькі твори (карбовані рефлектори, ліхтарі, павуки, тканини).
2.2.4. Міську синагогу німці висадили у повітря восени 1943 року, що було частиною плану знищення єврейської спільноти і культури у місті. Після війни це місце перетворене у площу. При впорядкуванні території у 1970-х роках на місці знищеної синагоги провели археологічні розкопки. Сьогодні (2010) це місце є незабудованою площею.
2.3. Історія дому навчання Бейт гаМідраш.
2.3.1. Бейт гаМідраш вперше згадано у сімнадцятому столітті як дерев’яну споруду. Його збудовано з каменю наприкінці вісімнадцятого століття і реконструйовано близько 1902 року. У цьому домі релігійного навчання знаходилося сім окремих молитовних залів та бібліотека. Міський Бейт гаМідраш розташовувався між двома синагогами: міською і “Золотою Розою“ на розі вулиць Староєврейської та колишньої Шклярської.
2.3.2. Споруда була зведена з цегли на високому цоколі, отинькована, базована на прямокутному плані. Двоярусну брилу вкривав високий дах зі стриховими вікнами. Фасади увінчувалися профільованим карнизом з простим широким фризом. Вхід, що вів з вулиці Староєврейської через неширокі двері, був акцентований віконцем з лучковою перемичкою. Основу двоярусної споруди складав молитовний зал, розташований на партері. Його підкреслювали великі аркові вікна, які закривалися дерев’яними віконницями. Другий ярус, який займали цехові божнички, прорізували прямокутні вікна, удекоровані профільованим обрамуванням. Барокoвий архітектурний вистрій двох репрезентабельних фасадів був досить стриманим. Присінок, що вів до Бейт гаМідрашу, вирізнявся цікавою архітектонікою. Молитовний зал перекривали склепіння. Інтер’єр містив елементи богослужіння та обладнання: ковальську біму, свічники та павуки, дерев’яні лави, які разом, за виразом сучасника, створювали таємничу атмосферу.
2.3.3. У 1943 році міський Бейт гаМідраш разом з синагогою “Золота Роза“ підірвали нацисти. Сьогодні на місці міського Бейт гаМідрашу – пустир.
2.4. Історія синагоги Турей Захав (знаної також як “Золота Роза“).
2.4.1. Синагога, названа “Золота Роза“, була однією з найкращих серед відомих пам’яток львівської архітектури другої половини XVI століття, одним з характерних творінь архітектури львівського Ренесансу. Збудована у 1582 році, вона планувалася як приватна божниця одного з найзаможніших львівських міщан – купця Ісака Нахмановича (Yitzhak ben Nachman), сеньйора львівського кагалу і президента сейму коронних євреїв у Любліні 1589 року, головного фінансиста польського короля Стефана Баторія (Stefan Batory). Він запросив одного з найвідоміших львівських будівничих Павла Щасливого (Paweł Szczęśliwy), який прибув до Львова з кантону Граубюнден у Швейцарії та став творцем не однієї репрезентативної споруди міста.
2.4.2. Синагога Нахмановичів впродовж багатьох років залишалася осередком культурного та освітнього життя львівських євреїв. З нею пов’язане ім’я знаменитого вченого єврейського народу Давида Га-Леві Сегала (David Ha-Levi Segal) – одного з найвідоміших коментаторів кодексу “Шульхан Арух“. Назва трактату та ім’я рабина з часом поширилася і на синагогу – Турей Захав, Таз. До 1801 року синагога Нахмановичів була головною міською синагогою.
2.4.3. У серпні 1941 року синагогу цілковито розграбували, а у 1943 році її підірвали нацисти. Від вибуху впало склепіння молитовного залу, завалилася південна стіна і галереї при ній.
2.4.4. У радянський період споруда стояла руїною. Наприкінці 1980-х було проведено консервацію руїн синагоги. З боку подвір’я (прохід з вул.І.Федорова, 27) зберігся ренесансовий портал та репліка кутих дверей з XVIII ст. Теоретичну комп’ютерну реконструкцію синагоги на всіх етапах її існування здійснив історик архітектури Сергій Кравцов.
Розділ 3. Мета та завдання
3.1. “Площа Синагог“ – це простір для вшанування пам’яті та візуалізації у міському просторі території колишнього єврейського кварталу через означення у міському просторі місць, де до 1943 року стояли Велика міська синагога, дім навчання Бейт гаМідраш та синагога “Золота Роза“.
3.2. Облаштування площі та прилеглої території має сприяти покращанню умов життя для мешканців та гостей міста Львова.
3.3. Автори за допомогою архітектурно-просторових та інших засобів мають відобразити значення цього місця для історії єврейської громади Львова та сучасних мешканців міста.
3.4. Основні завдання підконкурсу:
3.4.1. Створити умови для кращого використання та пристосування цього відкритого громадського простору для потреб мешканців дільниці, міста та відвідувачів Львова.
3.4.2. Підкреслити історичну багатоетнічність Львова.
3.4.3. Показати історію єврейської громади Львова як частину багатокультурної спадщини міста.
3.4.4. Ознакувати втрачену історичну спадщину єврейського народу.
3.4.5. Відобразити значення цього місця в історії єврейської громади Львова та України загалом.
3.4.6. Вшанувати пам’ять про будівлі, які колись тут стояли та відігравали важливу роль у релігійному і культурному житті єврейської громади Львова, та їх знищення як частини Голокосту у місті.
3.4.7. Сприяти відкритості та толерантності серед мешканців сучасного Львова.
Розділ 4. Основні вимоги до проектів
4.1. Проект повинен переслідувати дві основні цілі – збереження та експозицію історичної спадщини і створення впорядкованого громадського простору для мешканців та туристів.
4.2. У проекті необхідно передбачити можливість експозиції фрагментів синагоги “Золота Роза“, ознакування неіснуючої будівлі старої синагоги та будівлі Бейт гаМідрашу. Водночас проект має показувати проектну територію як центр території історичної єврейської дільниці.
4.3. Історичне значення місця та архітектурну спадщину належить розглядати у поєднанні з сучасним використанням цієї території як загальнодоступного незабудованого громадського простору.
4.4. Таке поєднання двох основних цілей – створення громадського простору в існуючій історичній міській структурі зі збереженням та консервацією архітектурної спадщини, відзначенням історичного значення місця як стародавнього єврейського кварталу – є першоосновою проекту, яка визначає вибір архітектурних, дизайнерських, ландшафтних, просторових і консерваторських рішень та елементів.
4.5. Проект повинен забезпечити:
4.5.1. Покращання умов проживання та якості життя мешканців навколишніх територій і відвідувачів.
4.5.2. Функціональність благоустрою у щоденному житті міста.
4.5.3. Зручну доступність всіх елементів площі для людей з фізичними обмеженнями, відповідне облаштування для людей з обмеженнями зору.
4.5.4. Врахування особливостей історичної забудови місця та його розташування в охоронній зоні ЮНЕСКО.
4.6. Зміни для проектної території:
4.6.1. Проектна територія має розглядатися як об’єднаний простір, розділений на чотири зони, визначені історичної традицією кожної частини. Для кожної зони опрацьовано загальні засади, базовані на принципах охорони історичного середовища та функціях у сучасному житті міста:
4.6.2. Зона 1 – місце руїн синагоги “Золота Роза“: має отримати найбільшу охорону як місце, на якому ще знаходяться автентичні залишки фундаментів та склепінь і мурів синагоги “Золота Роза“. На цій території має бути проведена консервація усіх залишків синагоги. Територія з відкритими руїнами має бути недоступною для пішохідного використання, але водночас забезпечувати видимість руїн синагоги та інформування про споруду, яка там стояла. Умовами цього конкурсу не передбачається відбудова синагоги “Золота Роза“.
4.6.3. Зона 2 – місце, де стояв дім навчання Бейт гаМідраш: частки фундаментів, які збереглися і мають найбільшу цінність, мають бути законсервовані та знаходитися під охороною. На цій частині ділянки можуть ходити відвідувачі і з неї можна оглядати руїни синагоги “Золота Роза“, які не є доступними.
4.6.4. Зона 3 – місце, де стояла Велика міська синагога: має залишатися незабудованим громадським простором, на якому треба зазначити те, що тут колись була синагога. Місце має використовуватися у щоденному житті мешканців дільниці, центральної частини міста та Львова загалом, а також гостей міста. Ця територія залишається пішохідною і на ній передбачається можливість проводити культурні та громадські заходи. Ця територія (разом з іншими зонами) має отримати добре освітлення. Місце, де стояла Велика міська синагога, не може використовуватися у комерційних цілях.
4.6.5. Зона 4 – вулиці: пішохідна зона, планована відсутність транспорту (обмежений заїзд для обслуговування території).
Розділ 5. Критерії оцінювання проектів
5.1. Критерії оцінювання конкурсних проектів:
5.1.1. Відповідність меті та завданню конкурсу, основним вимогам до проектів, зазначеним у розділі 4.
5.1.2. Образно-пластичне та просторове вирішення, композиція і символіка повинні у повній мірі враховувати історичне минуле території.
5.1.3. Цілісність та якість дизайну, його інтегрованість в оточуючий міський простір.
5.1.4. Виразність силуету та відповідність просторової композиції містобудівному та природному контексту ділянки проектування.
5.1.5. Співвідношення вартості та якості проекту.
Розділ 6. Історичне оточення проектної території
6.1. У рамках проекту пропонується розробити дизайн меморіально-історичних ознакувань (наприклад, у формі меморіальних таблиць/знаків) для розміщення на будинках, де знаходилися важливі для дільниці інституції, відповідно до пункту 6.2 цього додатка.
6.2. Будівлі для ознакування на території історичної єврейської дільниці:
6.2.1. Будинок на вул.Арсенальській, 3 – на цьому місці до кінця 1790-х років знаходився первісно Бейт гаМідраш. Згодом у цьому будинку відкрили так звану “німецько-єврейську школу“. У 1860 році у цьому будинку знаходилась змішана єврейська школа, а з 1889 року – народна, жіноча, єврейська школа ім.А.Кона. Тут також знаходилась “Школа з вивчення Біблії“ і педагогічні курси єврейсьих вчителів. У міжвоєнний час у цьому будинку знаходилось товариство “Тарбут“ (“Культура“, іврит) і школа рабинів.
6.2.2. Будинок на вул.Арсенальській, 7 – це була єврейська ритуальна лазня (міква). Тут знаходилась “єврейська тюрма“, а скрізь будинок входили до єврейської лазні з “міквою“ (ритуальним басейном), яка існувала у цьому будинку до 1952 року. До 1906 року входили до лазні також з боку вул.Шклярської, де до цього часу зберігається арка.
6.2.3. Будинок на вул.Староєврейській, 52 – до 1939 року належав єврейському шпиталю. З боку вул.Староєврейської на рівні 3-го поверху у стіну вмурована табличка з датою 5488 року (від створення світу), що відповідає 1728 року за християнським численням. Будинок межував з західною стіною Великої міської синагоги.
6.2.4. Будинок на вул.І.Федорова, 29 – вперше будівля на цьому місці згадується у 1441 році. Давня львівська синагога знаходилась на тому ж місці, де зараз стоїть будинок № 29. Це підтверджується знахідкою старовинної балки, яку зробив професор Майєр Балабан у 1906 році. За твердженнями Йосипа Гельстона синагога збудована або відновлена у 1420 році. У 1604 році син Ісака Нахмановича Марко (Мордехай) Ісакович у цьому домі влаштував єврейський шпиталь. Ймовірно, це був один з найдавніших єврейських шпиталів у Східній Європі.
6.2.5. Будинок на вул.І.Федорова, 27 – до 1939 року належав до єврейського шпиталю. Відомий як будинок кагальний. Через нього здійснювався прохід до синагоги Нахмановичів (“Золота Роза“). У ньому відбувалися засідання старшини Львівського кагалу і шпиталю, тут щонайменше з другої половини ХVII століття знаходилась кагальна скарбниця. На фасаді будинку збереглася вмурована таблиця з каменю, яка перенесена у 1911 році зі старого будинку, що знаходився на цьому місці. У написі йдеться про те, що будинок цей, збудований у 1590 році (5350 рік від створення світу), було оновлено рабином Юдою Натанзоном, який лишив для цього гроші – 5 тисяч (у тогочасній валюті). Будинок цей названий на честь рабина Натанзона “Бейт Єгуда“ (“Будинок Юди“, іврит) і призначений для потреб громади. Його було оновлено, за припущеннями, наприкінці XVIII століття.
6.2.6. Руїни будинку на вул.І.Федорова 28 (зараз – відновлення під готель). Тут з 1590-го по 1617-й рік знаходилась одна з найвідоміших у Європі єшив (духовна школа вищого ступеня). У 1590-х роках її очолював учений талмудист Єгошуа Фальк. У міських актах будинок позначався як Рабинська кам’яниця. З львівської єшиви вийшли знамениті учені-талмудисти і рабини, серед яких учні Фалька – рабин Бер Ейленбург, учений Абрагам Рапапорт, учений і рабин Ісак Галеві.
6.3. Наведений список не є повним і не охоплює всіх сторін традиційного єврейського життя, оскільки, наприклад, не відомо, де саме знаходилась різня та інші подібні установи. До того ж їх місцеположення не було сталим і час від часу змінювалось. Запропонований перелік опирається на путівники, написані знаними львівськими єврейськими істориками Майєром Балабаном та Якубом Шаллем, а також на опрацьованих Йосифом Гельстоном архівних матеріалах.
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
ОСОБЛИВОСТІ
програми та умов конкурсу для підконкурсу
“Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“
Розділ 1. Опис території
1.1. Територія підконкурсу:
1.1.1. Незабудована частина колишнього єврейського кладовища, обмежена будівлею пологового стаціонару комунальної 3-ї міської клінічної лікарні на вул.Я.Раппапорта, вул.Клепарівською, огорожею Краківського ринку (південна сторона) та забудовою вул.Базарної.
1.1.2. На основі мап та історичних фотографій припускається, що більша частина проектної території є територією історичного єврейського цвинтаря, знищеного у час війни. Інша частина також була прибудинковою територією комплексу будівель єврейського шпиталя.
1.1.3. Для цієї території учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект облаштування меморіального парку.
Розділ 2. Історична довідка
2.1. Перша згадка про цвинтар у міських актах датується 27 травня 1414 року. Після неодноразових купівель приватних ділянок його територія у ХVІІ столітті досягла розмірів у межах сучасних вулиць Я.Раппапорта, Базарної, Броварної та Клепарівської. Цвинтар довгі роки залишався спільним для обох єврейських общин: передміської, заснованої ще у княжі часи, і міської, закладеної після розбудови нового міста за часів польського короля Казимира ІІІ. Припускають, що його також використовувала караїмська громада Львова.
2.2. Вигляд цвинтаря майже не змінювався аж до Другої світової війни. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на території близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 тисяч осіб. Старе єврейське кладовище було одним з найдавніших і найбільш цінним в Європі. Воно було предметом багатьох досліджень, присвячених, зокрема, епіграфіці. При кладовищі також діяла синагога Староцвинтарна, зруйнована під час війни і розібрана у післявоєнний час.
2.3. Поховання на кладовищі офіційно закрито 22 серпня 1855 року. У 1925 році львівський равин доктор Леві Фройнд з архітектором Йосифом Авіном заснували при Львівській єврейській громаді “Кураторію опіки над єврейськими пам’ятками“. Цвинтар знову отримав статус пам’ятки, який ще на початку ХХ століття надала йому австрійська влада. У 1928 році і 1931 році кураторія провела на ньому відновлювальні роботи.
2.4. Цвинтар часто називали “Єврейським Пантеоном“, оскільки тут було поховано багато знаних представників єврейської громади, особливо відомих рабинів. Тут стояли надгробки відомих представників єврейської громади Нахмана і Мордехая Ісаковичів, Ісаака Нахмановича, рабинів Ізує Фалька та Давида Галеві, Хаїма та Йони Райзесів, Хаїмa Рапопортa, Яковa Орнштайнa та Абрагамa Конa.
2.5. Цвинтар був зруйнований нацистами і це було частиною винищення єврейської громади Львова та її спадщини. Поховання було осквернено та брутально знищено перед так званою “серпневою акцією“ німецької окупаційної влади у 1942 році. Як написав Давид Кагане, “спеціальна група, яка складалася з євреїв з Янівського концентраційного табору була вислана німцями для викопування та розбиття всіх пам’ятників та надгробків, розвалювання стін та ритуальних будівель. Завершення цієї брудної справи зайняло більше ніж рік. Надгробки високої художньої цінності з мармуру були забрані до Німеччини, а звичні надгробні плити використовувалися для вимощення поверхонь на території табору, дворів у будівлях з німецькими установами та загалом доріг“ (Рабин Давид Кагане, Щоденник). Після того як гетто було ліквідоване у червні 1943 року, департамент відбудови при львівському “Stadthauptmann“ (головному міському начальнику) підготував план дорожньої розв’язки на місці центральної частини старого єврейського цвинтаря.
2.6. У радянський час на місці кладовища у 1947 році влаштовано продовольчий ринок “Центральний“, відомий у Львові як “Краківський“ (перенесено з місця, де ринок існував від середньовіччя).
2.7. Практично єдиним місцем, що залишилося від старого єврейського цвинтаря і яке не зайняте торгівельними спорудами, є сквер у подвір’ї пологового стаціонару комунальної 3-ї міської клінічної лікарні, на якому за результатами конкурсу має постати Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“.
2.8. Меморіальний парк як місце пам’яті:
2.8.1. Під час нацистського правління та окупації єврейські цвинтарі нищилися як місця культурної спадщини народу, проти якого нацистським режимом здійснювалася політика геноциду. Мацеви зрізалися та руйнувалися, ними викладали подвір’я, тротуари та дороги. У повоєнний період, коли на місці цвинтаря було організовано ринок, мацеви використовувалися для спорудження огорожі ринку.
2.8.2. У районі вулиць Природної, Конотопської і Ганни Барвінок під час німецької окупації Львова знаходився район проживання офіцерів і гаражі СС та поліції. Майже всі бруки і бордюри там були замощені могильними брилами з єврейських цвинтарів. Вибрукування цих вулиць робили в’язні Янівського табору.
2.8.3. Починаючи з 1990-х років відбувається вивчення та документація єврейських цвинтарів у Львові та регіоні. Група надгробків була знайдена під час розкопок на подвір’ї перед руїнами синагоги “Турей Захав“ (“Золота Роза“). На це подвір’я у 2009 році перевезено групу з вул.Барвінок. Відомо (на основі досліджень Йосипа Гельстона), що на проектній території у південно-західному куті шпитального подвір’я поблизу в’їзних воріт на ринок на глибині проблизно 50 см та більше знаходяться надгробки щонайменше з 1855 року (коли припинено поховання на цвинтарі).
Розділ 3. Мета, концепція та завдання
3.1. Меморіальний парк твориться для вшанування пам’яті та візуалізації у міському просторі території колишнього єврейського некрополя.
3.2. Мета підконкурсу полягає у виявленні та подальшій реалізації найкращого концептуального і дизайнерського рішення для Меморіального парку “Бесойлем – Дім вічності“, яке б спонукало до переосмислення історичної спадщини території, де колись частково був старий єврейський цвинтар, інформувало про минуле міста та створило умови для кращого використання цієї території та її пристосування для потреб мешканців, користувачів території і відвідувачів Львова загалом.
3.3. Меморіальний парк, хоч і розташовуватиметься лише на частині території цвинтаря, має вшановувати пам’ять про весь старий єврейський цвинтар, про його історію, про визначних постатей, там похованих, а також про єврейську громаду загалом.
3.4. Цвинтар був знищений та сплюндрований під час нацистської окупації, що було частиною Голокосту, і це теж має бути відображено у проекті.
3.5. Основні завдання підконкурсу:
3.5.1. Належним чином впорядкувати територію.
3.5.2. Увічнити пам’ять євреїв-львів’ян, що поховані на історичному некрополі.
3.5.3. Підкреслити історичну багатоетнічність Львова.
3.5.4. Ознакувати втрачену історичну спадщину єврейського народу.
3.5.5. Показати наслідки Голокосту у знищенні багатокультурності міста та наслідки повоєнного нехтування культурною спадщиною міста.
3.5.6. Показати історію єврейської громади Львова як частину багатокультурної спадщини міста.
Розділ 4. Основні вимоги до проектів
4.1. Проект має відображати два основні завдання – показувати історичне минуле цього місця за допомогою архітектурних, ландшафтних та дизайнерських рішень, а також функціонально інтегрувати це місце у сучасний контекст і сприяти покращанню життя у місті.
4.2. Проект має враховувати те, що хоча він безпосередньо стосуватиметься лише невеликої частини старого єврейського кладовища, він має символізувати цвинтар як цілісне історичне місце. Тому архітектурні, ландшафтні та дизайнерські рішення мають відображати і вшановувати пам’ять про єврейську громаду, члени якої століттями проживали у Львові та були поховані тут.
4.3. Проекти мають, окрім історичної спадщини цього місця, враховувати також його сучасне використання. Ця територія є напіввідкритим громадським простором, який зараз використовується, насамперед, пацієнтами пологового стаціонару та відвідувачами.
4.4. Проект має врахувати специфіку того, що парк безпосередньо з’єднаний з приміщенням пологового стаціонару і передбачити змішане використання його працівниками лікарні, пацієнтами та мешканцями дільниці.
4.5. Поєднання цих двох принципів – представлення та вшанування минулого з облаштуванням сучасного використання зеленої зони у місті є основною засадою для цього конкурсу, що має визначати вибір архітектурних, ландшафтних і дизайнерських рішень та елементів.
4.6. На території, що пропонується для організації парку, ймовірна наявність поховань, надгробки яких у більшості знищені. Проект не повинен передбачати перезахоронення та проведення значних земляних робіт.
4.7. Територію необхідно вирішити за принципом ландшафтного комплексу. Територія повинна мати один або кілька входів та бути огородженою, однак при цьому бути загальнодоступним місцем для специфічного “тихого“ відпочинку. Парк має бути відкритим протягом дня і закриватися на ніч. Залежно від пори року буде регулюватися час відкриття і закриття.
4.8. Проект повинен забезпечити:
4.8.1. Покращання умов проживання та якості життя мешканців навколишніх територій і користувачів парку.
4.8.2. Функціональність дизайну парку у щоденному житті міста.
4.8.3. Зручну доступність всіх елементів парку для людей з фізичними обмеженнями, відповідне облаштування для людей з обмеженнями зору.
4.9. Архітектурно-просторовими або іншими засобами необхідно відобразити значення цього місця для всього єврейського народу та усієї громади Львова. У парку треба показати, що це, з одного боку, місце, яке століттями було одним з центральних символів єврейського життя у місті, а з іншого боку – це місце, яке було зруйноване під час Голокосту і теж є символом брутального знищення культурної спадщини та єврейської громади міста під час окупації і забуття у повоєнний час.
4.10. Проект повинен передбачати максимальне збереження існуючих зелених насаджень.
4.11. Проект повинен передбачати доступ до існуючих каналізаційних мереж, у разі такої необхідності, та враховувати наявність й експлуатацію об’єктів електромережі.
4.12. Проект має включати підняття мацев, зрізаних та складених як на території, прилеглій до лікарні, так і використаних для пішохідних зон, та їх інтеграцію у концепцію Меморіального парку. Підняті мацеви мають бути встановлені на території парку у тій його частині, де були захоронення. Інформація про те, у яких місцях можна встановлювати надгробки, буде додатково надана та показана на мапі. Передбачається, що кілька мацев з тих багатьох, якими вимощені вулиці міста, будуть викопані і переміщені на територію Меморіального парку як символічний акт.
4.13. Меморіальний парк “Бесойлем – Дім вічності“ має стати місцем пам’яті, яке вшановуватиме також сотні єврейських цвинтарів, знищених у Галичині у час війни та покинутих і забутих після її завершення.
Розділ 5. Критерії оцінювання проектів
5.1. Критерії оцінювання конкурсних проектів:
5.1.1. Відповідність меті та завданню конкурсу, основним вимогам до проектів, зазначеним у розділі 4.
5.1.2. Образно-пластичне та просторове вирішення, композиція і символіка повинні у повній мірі нав’язувати до історичного минулого території та розкривати ідею Меморіального парку “Бесойлем – Дім вічності“.
5.1.3. Цілісність планувальної організації, якість ландшафтного дизайну, гармонійність архітектурно-просторового вирішення та художньо-естетичного оформлення ландшафтного простору Меморіального парку.
5.1.4. Виразність силуету та відповідність просторової композиції містобудівному і природному контексту ділянки проектування.
5.1.5. Співвідношення вартості та якості проекту.
5.1.6. Технічна можливість втілення проекту.
Розділ 6. Примітки
6.1. При розробленні ідеї створення Меморіального парку за взірці бралися подібні місця пам’яті на місці зруйнованих єврейських цвинтарів, реалізовані у Польщі (Казімєж Дольни, Познань), Німеччині (Франкфурт-Майн).
6.2. Для назви Меморіального парку використано назву “Бесойлем“, що у перекладі означає “Дім вічності“. Ця назва взята з опрацювань Маєра Балабана та є формою, яка вживалася у цьому регіоні та сформувалася у тогочасному івриті під впливом ідишу. Така характерна вимова збережена у назві.
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
ОСОБЛИВОСТІ
програми та умов конкурсу для підконкурсу
“Меморіал “Янівський концтабір“
Розділ 1. Опис території
1.1. Територія підконкурсу:
1.1.1. Частина території колишнього Янівського концентраційного табору (вул.Винниця) – місце, де відбувалися масові розстріли і де від 1943 року “бригади смерті“, сформовані з в’язнів-євреїв, були примушені знищувати сліди злочинів німецької влади.
1.1.2. Важливо зазначити, що територія конкурсу розташована на північ від території, де були (і частково все ще є) бараки і будівлі табору (вони знаходяться недалеко і зараз належать виправній колонії). На місці, яке пропонується для підконкурсу, безпосередньо не було будівель концтабору, натомість там відбувалися розстріли в’язнів, а від червня 1943 року саме на цьому місці німецькі окупанти примусили в’язнів євреїв ексгумовувати тіла вбитих і знищували їх, щоб стерти сліди злочинів нацистів. Саме у Львові перше “Sonderkommando“ відкрило масові захоронення у червні 1943 року, що було частиною “Акції 1005“, яка мала знищити сліди німецьких злочинів на сході через спалення сотень тисяч тіл.
1.1.3. Територія, що пропонується для меморіалу, є пусткою. Ділянка розташована на вул.Винниця і охоплює площу орієнтовно 2,26 га. Вона входить до складу парку “Кортумова гора“.
1.1.4. Поруч знаходиться ділянка, яка належить спецустанові у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України. У рамках конкурсу ця ділянка не пропонується, проте учасники повинні врахувати, що у майбутньому ця територія може бути включена до меморіального комплексу і на ній можуть розташовуватися музейні споруди.
1.1.5. На конкурсній території учасникам конкурсу необхідно запропонувати проект меморіального комплексу пам’яті жертв Янівського концтабору різних національностей. Ця територія, де сліди злочинів пробували стерти, має стати місцем для вшанування пам’яті про концтабір, про Голокост галицьких євреїв, про жертв інших національностей.
Розділ 2. Історична довідка
2.1. Німецькі війська окупували Львів наприкінці червня 1941 року. У Львові було створено велике гетто, а також Янівський концтабір. Янівський табір примусової праці було створено у вересні 1941 року як завод на вул.Янівській (північно-східна околиця Львова, тепер – вул.Т.Шевченка). Він перебував під владою СС. У жовтні 1941 року поруч з заводом нацисти влаштували концентраційний табір, де й тримали примусових робітників. У цьому таборі тисячі євреїв з Львівського гетто використовувалися для рабської праці. Переважаючу більшість ув’язнених становили євреї, але тут також утримувалися українці, поляки, росіяни та представники інших національностей. Основна функція концтабору – бути місцем транзиту, примусової рабської праці та фізичного знищення. Масові розстріли переважно відбувалися у так званих “Пясках“. Багато ув’язнених було переправлено до Белжца, де вони знищувалися.
2.2. У листопаді 1943 року нацисти, намагаючись приховати докази масових убивств, які там відбувалися, змушували в’язнів відкривати місця масових поховань і спалювати тіла жертв. Леон Уельс (Вєлічкер), один з тих, хто вижив у Янівському концтаборі, свідчив: “Ми розкопували масові поховання, де були тіла людей, вбитих протягом останніх трьох років, витягували тіла, складали їх шарами, а потім спалювали, перемелювали кості, вибирали цінні речі з попелу, такі як золоті зуби, перстені тощо і відкладали їх. Після того як кістки були перемелені, попіл розсіювався так, щоб вони зникли, засипалася нова земля та засіювалася трава, щоб ніхто не впізнав це місце і зрозумів, що тут були могили. До того вони (німці) приводили нових людей – нових жертв; їх розстрілювали тут – попередньо роздягнувши – і ми мали спалювати їхні тіла також. Коли 29 червня 1943 року прибуло 275 людей, їх застрелили з кулемету по групах з 25 людей. Після того як перші 25 людей стали на краю ями і були розстріляні, наступні 25 людей слідували. Те, як було розстріляно цих 275 людей цього дня, прояснило нам те, що ми бачили перед тим. Були могили, де нам видавалося, що люди не були застрілені.... Їхні роти були відкриті, а язики були висунуті. Найімовірніше, вони задихнулися. Це нам показало, що цих людей було поховано живими, і коли ми спалювали тіла, ми побачили, що у них були легкі поранення, оскільки кулемет розстрілював цілу групу навмання. Так, деякі з них були лише легко поранені у руку і впали вниз та були поховані під іншими тілами над ними. І так сталося, що коли цієї ночі ми вибирали тіла та клали їх на вогонь, в той останній момент людина кричала – кричала, бо вони були ще живі...“.
2.3. 19 листопада 1943 року в’язні, які були у цій “Sonderkommando“, підняли бунт супроти нацистів і спробували вдатися до масової втечі. Тільки 12 в’язням таки пощастило, однак більшість утікачів невдовзі було знайдено і страчено. Під час ліквідації Янівського та інших таборів примусової праці, що містилися у Галичині, підрозділи СС та їхні помічники знищили щонайменше 6000 євреїв. Серед них були і ті, котрі пережили розправу над повстанням.
2.4. Від січня 1944 року табір далі діяв як табір примусової праці та в’язниця для неєвреїв, схоплених кримінальною поліцією. Це були декілька сотень поляків, українців та етнічних німців (Volksdeutsche). У цей період у таборі були лише близько 100 євреїв. Припускається, що навесні 1944 року у таборі було загалом близько 1000 ув’язнених. Німці евакуювали табір перед наступом Червоної армії. В’язні Янівського табору перейшли через табір Пляшув у Кракові, Аушвіц, Гросс-Розен і аж до Матхаузена. Лише декілька це пережили.
2.5. Припускається, що за весь час існування у таборі було щонайменше 50 000 ув’язнених, але більш ймовірним є те, що там було від 100 000 до 120 000 польських та радянських євреїв.
2.6. Державна Надзвичайна комісія з виявлення і дослідження злочинів, здійснених німецько-фашистськими окупантами та їхніми спільниками (Радянська Надзвичайна Комісія), виявила ями, заповнені тілами людей, розстріляних у липні 1944 року. Згідно зі свідченнями очевидців та родичів вбитих німці використали це місце для страти людей, привезених з різних в’язниць СС.
2.7. У 1944 році у результаті дослідження Радянською Надзвичайною Комісією нацистських злочинів було підготовлено такий текст: “...Під час огляду території колишнього табору комісія побачила в 1-й половині табору між контрольними воротами і розваленими бараками величезну кількість дитячих візків, валіз, різноманітного посуду. Все це німці відбирали у в’язнів перед тим, як їх знищити. Із західного боку табору в підвалі будинку містився склад чоловічого, жіночого і дитячого взуття, близько 11 тис. пар... Підлога одного з бараків була вкрита великим шаром пір’я, яке розлетілося під час спорювання німцями подушок і перин. У цьому пір’ї розкидано велику кількість фотографій і документів, що належали особам, яких утримували і потім знищували в таборі. ...Комісія встановила, що контингент осіб, яких утримували в таборі, не був постійним. Через табір безперервним потоком проходили люди. Одних убивали, і незабаром на їх місце потрапляли інші. Отож табір був своєрідним збірним пунктом смертників – своєрідною проміжною станцію між арештом і смертю...“.
2.8. У радянський період цю ділянку використовувало Міністерство внутрішніх справ як поле для тренування собак та колонію. Після 1991 року стали з’являтися ініціативи, щоб встановити тут меморіал, було відкрито пам’ятний камінь.
Розділ 3. Мета та завдання
3.1. Меморіал “Янівський концтабір“ на частині території колишнього Янівського концентраційного табору має стати місцем, яке буде показувати і вшановувати пам’ять про жертв Голокосту, пам’ять про в’язнів інших національностей та нагадувати сучасним львів’янам про наслідки нацистської окупаційної політики і його жертви, про злочини проти людства, скоєні тут.
3.2. Меморіал має спонукати до переосмислення минулого та бути пересторогою на майбутнє, показуючи, як нетолерантність, упередження та стереотипи можуть привести до жахливих трагедій.
3.3. Мета підконкурсу полягає у виявленні та подальшій реалізації найкращого архітектурного, ландшафтного і дизайнерського рішення для місця, яке було частиною території Янівського концентраційного табору і яке у час Другої світової війни було одним з основних місць знищення євреїв у Львові та місцем злочинів, спрямованих, у тому числі, проти українського, польського та інших народів.
3.4. Основні завдання підконкурсу:
3.4.1. Забезпечити належне впорядкування території.
3.4.2. Увічнити пам’ять євреїв та представників інших національностей, які були ув’язнені і загинули у таборі.
3.4.3. Показати одну з найтрагічніших подій історії Львова.
3.4.4. Ознакувати одне з основних місць Голокосту.
3.4.5. Символізувати трагедію злочинів проти людства.
3.4.6. Бути пересторогою про небезпеки наруги над правами людини та громадянина.
Розділ 4. Основні вимоги до проектів
4.1. Проект не повинен передбачати значних земляних робіт.
4.2. Меморіал має включати елементи ландшафтного комплексу.
4.3. Окрім основного простору вшанування пам’яті жертв, меморіал має включати також інформативні та експозиційні простори.
4.4. На цьому етапі не передбачається створення музею, проте варто передбачити таку можливість у майбутньому у рамках продовження проекту.
4.5. Проект повинен бути конфесійно нейтральним, без яскраво виражених національних елементів.
4.6. Проект повинен враховувати та вшанувати національні і релігійні традиції та почуття усіх жертв Янівського концтабору.
4.7. Проект повинен забезпечити зручну доступність елементів меморіалу для людей з фізичними обмеженнями, відповідне облаштування для людей з обмеженнями зору.
Розділ 5. Критерії оцінювання проектів
5.1. Критерії оцінювання конкурсних проектів:
5.1.1. Відповідність меті та завданню конкурсу, основним вимогам до проектів, зазначеним у розділі 4.
5.1.2. Просторове та пластичне облаштування всієї території з представленням її історичного минулого як місця, на якій у час німецької окупації Львова розташовувався концентраційний табір, який був одним з основних місць Голокосту у Львові та один з символів трагічної історії Львова у ХХ столітті.
5.1.3. Опрацювання ландшафтного, архітектурного та дизайнерського вирішення для цієї території з врахуванням її історії як місця злочину проти людства.
5.1.4. Виразність силуету та відповідність просторової композиції містобудівному і природному контексту ділянки проектування.
5.1.5. Співвідношення вартості та якості проекту.
5.1.6. Технічна можливість втілення проекту.
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
Коротка загальна історична довідка
Львів, Lviv, Lwów, לעמבערג, Lemberg, Львов – це імена одного міста, де переплелися культури, мови та релігії Сходу і Заходу, де українська, польська, єврейська, німецька та інші громади вибудовували свої способи існування впродовж століть. Міський простір Львова найкраще ілюструє як різні громади докладалися до зростання і розвитку міста. У першій половині ХХ століття Львову довелося пережити дві війни, етнічні конфлікти, кілька кардинальних змін політичних режимів – і, нарешті, встановлення безпрецедентного соціалістично-комуністичного правління. Ці роки радикально змінили культурну розмаїтість міста. Єврейське населення було майже повністю винищене під час Голокосту у період німецько-нацистської окупації. Натомість після Другої світової війни більшість польських мешканців радянський уряд змусив покинути місто, значна частина українців була заслана на Сибір чи розстріляна НКВД. Фізична і культурна спадщина єврейської громади, значною мірою зруйнована під час Голокосту, у повоєнному Львові доволі довго нехтувалася.
Після війни міський простір Львова став плацдармом для офіційних стратегій, які своєю метою проголошували інтеграцію міста у систему нових символів, які б виражали національну й політичну належність до Радянської України. Коли комуністична система зазнала колапсу, зникли принаймні формальні, зовнішні обмеження, які окреслювали форму пам’яті і саму пам’ять про місто довоєнне і місто повоєнне. Це відкрило можливості для переоцінки і публічного увіковічення тих подій, які у радянський період перебували під табу або піддавалися суворій цензурі і спотворювалися. Зараз Львів є найбільшим містом Західної України поблизу східного кордону Європейського Союзу, а також містом з особливо складною історією та розмаїтою культурною спадщиною, яке зіткнулося з викликом осмислення свого минулого. Ця ініціатива є частиною цього процесу.
1256 - 1772 роки: Між князівством, королівством та імперією.
На 1256 рік припадає перша писемна згадка про Львів. До 1349 року місто належить до східнослов’янського Галицько-Волинського князівства, опісля чотири століття – до Королівства Польського. Від самого початку у Львові селилися люди різних народностей, релігій і мов. У середньовіччі це – поряд з поляками та українцями – передусім німці, вірмени, поляки, євреї, італійці і татари. У 1772 році Прусія, Росія та Австрія поділили між собою великі терени підупалої Польщі. Львів стає столицею новоствореної австрійської коронної землі, названої “Королівство Галичини і Володимирії“.
Львів у “довгому“ ХІХ столітті.
Розмаїтий етно-конфесійний ландшафт Львова формувався впродовж століть. Станом на 1890 рік населення міста складалося з трьох основних конфесійних груп: римо-католиків (53 %), юдеїв (28 %) та греко-католиків (17 %). Політична модернізація і зумовлені нею виклики націоналізму поставили перед багатьма мешканцями Львова питання вибору своєї мовно-культурної ідентичності. Багато євреїв та українців до різної міри інтегрувалися у польськомовне та німецькомовне середовище. Багато інших розвивали, зміцнювали та підкреслювали свої власні ідентичності, також у взаємному протиставленні. У другій половині ХІХ століття Львів переживає помітне піднесення. До того ж, 1867 рік за Галичиною визнають ширшу – себто de facto польську – автономію. Відчутний рух і у єврейському житті: євреїв зрівнюють у правах з рештою громадян. Водночас у місті активно розвивається українське культурне та соціальне життя. 1914 - 1918 роки: Перша світова війна.
На початку вересня 1914 року Львів займають російські війська. Кількома тижнями пізніше доходить до першого антиєврейського погрому, у якому гинуть понад 40 осіб. У червні 1915 року місто відвойовують солдати австро-угорської армії. Стосунки між різними групами населення у Львові залишаються вельми напруженими. Після краху Габсбурзької імперії у листопаді 1918 року вибухає війна між українцями і поляками. Її долю врешті-решт вирішує польська військова підмога. Єврейське населення, що намагалося зберігати у цьому конфлікті нейтральність, стає жертвою наступного погрому, який несе смерть 72 особам.
1919 - 1939 роки: Міжвоєння.
Після Першої світової війни Львів входить до складу Другої Польської Республіки. Місто дещо втрачає своє політичне значення, однак число його мешканців далі зростає. У 1931 році Львів налічує понад 310 тис.осіб: більше ніж половину складають поляки, майже третину – євреї, приблизно 15 % – українці. Польський уряд зупиняє всі спроби встановлення тут української політичної незалежності, перешкоджає кар’єрному зросту українців та не дає розвивати тут українську культуру, а це, своєю чергою, сприяє радикалізації українського національного руху. У другій половині 30-х років у польському суспільстві, хоч і не рівномірно та все ж помітно зростають антисемітські настрої. Львів стає свідком антисемітської пропаганди та сутичок. Та, попри всі національні напруги, Львів іще раз переживає період надзвичай плідного взаємозбагачення різних культур і наукових дисциплін.
1939 рік: Приєднання до Радянського Союзу.
Відповідно до положень таємного додаткового протоколу до пакту Гітлера-Сталіна від серпня 1939 року східна частина Польщі відходить до Радянського Союзу. Восени 1939 року сотні тисяч біженців з зони німецької окупації у західній та центральній Польщі прямують або безпосередньо до Львова, або транзитом через місто, у тому числі близько 40 000 євреїв. Після вторгнення радянського війська до Львова арешти і депортації, зокрема спрямовані проти біженців, здійснювані НКВД, стають звичною справою. Цивільний устрій, господарська та освітня система зазнають докорінної перебудови, громадянське суспільство жорстоко придушується, релігійне життя зазнає масових переслідувань, а війна у поєднанні з радянськими експропріаціями призводять до тотального збідніння. Останні дні радянської окупації позначені вбивством тисяч в’язнів.
1941 - 1944 роки: Львів під пануванням нацистів.
Наприкінці червня 1941 року німецький Вермахт окупує Галичину і Львів. У масовому погромі на самому початку німецької окупації гинуть тисячі євреїв. У місті засновано велике гетто, а також Янівський концентраційний табір, найбільший табір праці та смерті на теренах всієї колишньої східної Галичини. Зі 160 тис. євреїв, що перебувають у Львові під час захоплення міста влітку 1941 року, вже приблизно 80 % вбито до кінця 1942 року. До листопада 1943 року знищено практично всіх євреїв. Знищення відбувалося або у місті та прилеглих територіях або у таборах смерті, як-от Белжець, куди євреїв депортували. Після входження радянських військ наприкінці липня 1944 року зареєстровано лише близько 800 львівських євреїв, яким вдалося вижити.
1944 - 1946 роки: Зміна населення.
Після 1944 року структура львівського населення зазнає докорінних змін. До липня 1946 року з міста примусово вивозять близько 125 тис. польських мешканців. Багато з них селять у – часто сильно зруйнованих – силезьких містах, як-от Вроцлав і Ґливиці, що тепер входять до складу Польщі. Місцеве українське населення потерпає від заслань до Сибіру. До Львова ж перебираються передусім українські селяни з сусідніх місцевостей, але також східні українці, росіяни і євреї з усього Радянського Союзу.
1947 - 2010 роки: Від СРСР до України.
Під радянським керівництвом Львів у 1950-1960-х роках поступово перетворюється на промислове місто з багатьма новими виробництвами і житловими мікрорайонами. Населення сягає близько 750 тис.осіб. Водночас, Львів має репутацію політично нестабільного міста з “західним“ впливом і центру українського націоналізму. У 1980-х роках тут постає новий рух за незалежну демократичну Україну.
У 1991 році Україна здобуває державну незалежність та стає на шлях демократичного розвитку. Відкриття кордонів спричиняє до нової хвилі еміграції, особливо серед російськомовних євреїв Львова.
Пізньої осені 2004 року Львів і львів’яни відіграють важливу роль у “Помаранчевій революції“ – мирному народному опору проти фальсифікації виборів і корупції. У Львові жваво розвивається туризм і місто шукає свій образ та своє місце у регіоні і світі.
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
Ідентифікаційна картка учасника конкурсу
Назва (прізвище та ім’я) учасника (учасників) конкурсу: ___________
__________________________________________________________
Адреса, телефон, факс, е-mail:_____________________________________
Назва банку і номер банківського рахунку: ___________________________
 Шестизначний ідентифікаційний номер конкурсного проекту: ___________
Дата________ _________________________________________
(підпис особи, уповноваженої репрезентувати
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
Зобов’язання учасника конкурсу виконувати правила конкурсу
Я (ми), уповноважений(ні) виступати від імені учасника конкурсу ______________________________________________________ у міжнародному відкритому архітектурному конкурсі, підтверджую(ємо), що:
1) ознайомився(лись) з програмою та умовами конкурсу;
2) зв’язаний(ні) правилами конкурсу і приймаю(ємо) їх без застережень;
3) зобов’язуюсь(ємось) дотримуватись програми і принципів конкурсу, сформульованих замовником конкурсу та організатором конкурсу;
4) засвідчую(ємо) готовність прийняти запрошення замовника конкурсу та організатора конкурсу взяти участь у розробці робочого проекту на взаємовигідних умовах.
Дата ____________ ______________________________________
(підпис особи, уповноваженої репрезентувати учасника конкурсу)
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
Додаток 7
до Програми та умов міжнародного
відкритого конкурсу архітектурних,
дизайнерських та ландшафтних проектів
для впорядкування місць, пов’язаних з
єврейською історією у м.Львові
Підтвердження учасника конкурсу про дотримання
авторських прав
Я(ми), уповноважений(ні) представляти учасника конкурсу ____________________________________________________, підтверджую, що при створенні цілісного архітектурно-художнього образного вирішення впорядкування місця, що є предметом конкурсу, не будуть порушені авторські права третіх осіб і права інтелектуальної власності третіх осіб, а також те, що мені(нам) належить(ать) авторські права на представлений мною(нами) конкурсний проект.
Дата ________ ________________________________________
(підпис особи, уповноваженої репрезентувати
Заступник міського голови
з гуманітарних питань В.Косів
|