УКРАЇНА
ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА
Рішення № 362
від 03/26/2010
| Про Програму поводження з побутовими відходами у м.Львові на 2010-2013 роки |  |
Зміни
згідно з рішеннями виконкому 896-2010; 886-2011; 908-2012; 533-2013
документ:  |
Керуючись Законом України “Про відходи“ (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 265 “Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами“, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.01.2009 № 2 “Про затвердження Методичних рекомендацій про застосування Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів“, відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 № 2 “Про затвердження Рекомендацій щодо підготовки місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами“, з метою забезпечення комплексу взаємопов’язаних та узгоджених у часі технологічних, технічних, ресурсозберігаючих, екологічних, санітарно-гігієнічних, фінансово-економічних заходів, спрямованих на розв’язання проблем сфери поводження з побутовими відходами у м.Львові і зменшення їх утворення, збирання, транспортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення, виконавчий комітет вирішив:
1. Затвердити Програму поводження з побутовими відходами у м.Львові на 2010-2013 роки (додається).
2. Видатки на виконання Програми поводження з побутовими відходами у м.Львові на 2010-2013 роки проводити у межах коштів, передбачених на відповідний бюджетний рік.
3. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань містобудування та інфраструктури.
Перший заступник
міського голови О.Синютка
Затверджено
рішенням виконкому
від 26.03.2010 № 362
ПРОГРАМА
поводження з побутовими відходами у м.Львові
на 2010-2013 роки ВСТУП
Місто Львів у сучасних умовах зіткнулося зі значними труднощами, які стосуються поводження з твердими побутовими відходами (надалі – ТПВ). Утворення відходів зростає з року в рік, тоді як значна частка утворюваних відходів видаляється на полігонах та звалищах, які розміщені, спроектовані та експлуатуються неналежним чином, наслідком чого є негативний вплив на довкілля та здоров’я мешканців міста. Охоплення послугами збирання відходів у багатьох населених пунктах є недостатнім, що призводить до несанкціонованого розміщення відходів та пов’язаних з цим негативних факторів впливу.
Задля уникнення цього Кабінет Міністрів України затвердив Програму поводження з твердими побутовими відходами (постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 265), а Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видало накази від 10.01.2006 № 2 “Про затвердження Рекомендацій щодо підготовки місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами“ і від 11.08.2008 № 247 “Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів“.
Програма поводження з побутовими відходами у м.Львові на 2010-2013 роки (надалі – Програма) – це комплекс взаємопов’язаних та узгоджених у часі заходів: організаційних, технологічних, технічних, ресурсозберігаючих, екологічних, санітарно-гігієнічних, фінансово-економічних, соціальних, інформаційних, освітньо-виховних тощо, спрямованих на розв’язання проблем сфери поводження з ТПВ; дії, спрямовані на запобігання утворенню твердих побутових відходів, їх збирання, транспортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Програма передбачає реалізацію у 2 етапи.
Перший етап – створення нормативно-правової бази; реформування управління та контролю; стабілізація фінансово-економічного стану виробничих підприємств; забезпечення сприятливих умов для залучення інвестицій і технічного переоснащення; забезпечення проведення моніторингу сфери побутових відходів.
Другий етап – впровадження нового обладнання; забезпечення поетапної, комплексної переробки та утилізації ресурсоцінних компонентів відходів; дотримання належного санітарного стану населених пунктів; перетворення сфери поводження з побутовими відходами на рентабельну
підгалузь житлово-комунального господарства.
Мета Програми – координація та активізація дій всіх виконавчих органів Львівської міської ради, комунальних підприємств, суб’єктів господарювання, населення для забезпечення реалізації загальнодержавної Програми поводження з твердими побутовими відходами та державної політики у цій сфері, яка спрямована на підвищення ресурсозбереження, зменшення шкідливого впливу відходів на довкілля і здоров’я людей.
Основні завдання Програми: зменшити обсяги утворення відходів та захоронення їх на полігоні, негативний вплив ТПВ на довкілля і здоров’я населення, збільшити використання ресурсоцінних компонентів ТПВ, поетапне впровадження новітніх технологій і сучасних та ефективних засобів механізації, підвищити ефективність виробничої діяльності, покращити якість і розширити обсяги надання послуг, впровадити систему моніторингу поводження з ТПВ та покращити облік і звітність.
Проблеми, що мають місце у сфері поводження з побутовими відходами, потребують невідкладного розв’язання та фінансування заходів як на державному, так і на місцевому рівні.
Протягом останнього десятиріччя в Україні продовжується відбуватися прогресуюче накопичення відходів, не є винятком і м.Львів. Розрив між прогресуючим накопиченням відходів і заходами, спрямованими на запобігання їх утворенню, розширення утилізації, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, а й загостренням соціально-економічної ситуації в цілому. Звідси – необхідність подальшого удосконалення та розвитку з врахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової, нормативно-методичної та економічної системи поводження з відходами.
Згідно з європейською практикою проблема відходів має розглядатися як один з визначальних факторів екологічної безпеки, а у плані вибору пріоритетів виходити з оцінки як ресурсного джерела і як екологічно небезпечного чинника.
Сьогодні у більшості розвинених країн у сфері поводження з ТПВ спостерігається перехід від стратегії складування на полігонах та сміттєспалювання до альтернативних рішень цієї проблеми, які максимально знижують негативний вплив відходів на довкілля.
Розділ 1. Загальна характеристика м.Львова та аналіз
існуючого стану сфери поводження з ТПВ
1.1. Аналіз природнокліматичних, гідрогеологічних, соціально-економічних, демографічних та інших умов, які впливають на санітарне очищення і прибирання та сферу поводження з ТПВ у місті
1.1.1. Географічне розташування та соціально-економічна значимість м.Львова
Львів розташований у центральній частині Львівської області. Вузол залізничних, автомобільних і повітряних шляхів, у тому числі міжнародних. Адміністративно місто поділено на 6 районів, характеризується високою щільністю забудови на обмеженій території, де проживає понад 800 тис. мешканців.
Житловий фонд міста складається з будинків комунальної власності, відомчих, житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків і приватних. Забудова центральної частини міста 2-4 поверхова і сформована у ХІХ – на початку ХХ ст.ст. За межами центру розміщені житлові масиви висотної забудови та мікрорайони садибного типу, значна частина яких не каналізована, а вулиці без твердого покриття.
1.1.2. Природно-кліматичні умови
Клімат міста Львова помірно-континентальний з холодними малосніжними зимами та спекотним посушливим літом.
Поверхня – горбиста. Центральна частина міста розташована в улоговині, на схід, південий захід і північний захід містяться височини висотою 25-40 м.
Пересічна температура повітря січня -5оС, липня +17оС; опади – 678 мм на рік, максимальна кількість випадає у червні-липні, мінімальна – узимку. Період температур понад +10оС становить 158 днів на рік.
На околицях Львова беруть початок річки Полтва – притока Західного Бугу та Зубра – притока Дністра.
Місто багате зеленими насадженнями (парки, лісопарки, ліси на околицях), загальна площа яких 728 га. У місті є пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення – Стрийський парк і 10 парків місцевого значення, 41 пам’ятка природи.
1.2. Наявний житловий фонд, його розподіл за типами житлової
забудови та рівнем благоустрою Наявний житловий фонд міста станом на 01.01.2010
Назва районів | Комунальна власність | Державна власність | ЖБК,
ОСББ | Гуртожитки |
К-сть будин-ків
(од.) | Площа
(м.кв) | К-сть будин-ків
(од.) | Пло-ща
(м.кв) | К-сть будин-ків
(од.) | Площа
(м.кв) | К-сть будин-ків
(од.) | Площа
(м.кв) |
| Галицький | 2113 | 1299724 | 39 | 50723 | 40 | 26286 | 2 | 4969 |
| Франківський | 1534 | 1822008 | 109 | 234568 | 79 | 117543 | 11 | 11445 |
| Залізничний | 1264 | 1554126 | 40 | 91934 | 50 | 124812 | 10 | 23986 |
| Шевченківський | 1219 | 1801519 | 50 | 131701 | 48 | 160559 | 15 | 43149 |
| Личаківський | 1890 | 1237007 | 60 | 52046 | 65 | 106218 | 21 | 9274 |
| Сихівський | 532 | 1779268 | 80 | 165842 | 80 | 292087 | 13 | 28958 |
| Разом: | 8552 | 9493652 | 378 | 726814 | 362 | 827505 | 72 | 121781 |
1.3. Система виробничих підприємств і організацій сфери поводження з твердими побутовими відходами та структура управління
Збирання та вивезення ТПВ на полігон здійснюється спеціалізованим автотранспортом підприємств-перевізників різних форм власності. Обсяги вивозу підприємствами ТПВ на міський полігон за 2009 рік
№
з/п | Підприємство-перевізник | Обсяги, куб.м | % вивозу |
1. | ЛКП “№ 507“ | 19 933,2 | 1,2 |
2. | ЛКП “За Замком“ | 14 949,9 | 0,9 |
3. | ЛКП “Збиранка“ | 95845,5 | 5,75 |
4. | ЛКП “ТФ “Львівспецкомунтранс“ | 97 506,6 | 5,83 |
5. | ТзОВ “Еко-Львів сервіс“ | 318 765,1 | 19,19 |
6. | ТзОВ “Ком-Еко-Львів“ | 355 641,5 | 21,41 |
7. | ТзОВ “Санком“ | 387 866,9 | 23,35 |
8. | ТзОВ “Спецавтотранс-Львів“ | 370 591,4 | 22,31 |
| Всього: | 1 661 100 | |
Адміністративне управління комунальними підприємствами здійснює міська рада.
Органи Міністерства житлово-комунального господарства України здійснюють методичне, інструкційне та нормативне забезпечення комунальних підприємств.
Органи Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України здійснюють нагляд і контроль за дотриманням чинного екологічного законодавства та санітарно-гігієнічних вимог.
1.4. Структура, склад та обсяги ТПВ
ТПВ – це відходи, що утворюються у процесі життєдіяльності людини (харчові відходи, макулатура, скло, метали, полімерні матеріали тощо) і накопичуються у жилих будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах.
Щорічне накопичення ТПВ на міському полігоні:
2003 рік – 968 тис. куб.м
2004 рік – 1071 тис. куб.м
2005 рік – 1121 тис. куб.м
2006 рік – 1301 тис. куб.м
2007 рік – 1428 тис. куб.м
2008 рік – 1462 тис. куб.м
2009 рік – 1661 тис. куб.м
Норми утворення твердих побутових відходів для міста Львова розроблені на підставі наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.10.2006 № 7 “Про затвердження Норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України“ та постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 “Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів“. Щільність твердих побутових відходів для м.Львова – 125 кг/куб.м.
№
з/п | Назва об’єкта | Розрахункова одиниця | Середньорічна норма утворення (куб.м) |
1. |
| мешканець | 1,44 |
2. |
Неупорядкований будинок:
- з газовим опаленням
- з опаленням на твердому паливі
| мешканець
мешканець | 1,51
1,53 |
3. |
Будинок приватного сектору з присадибною ділянкою з газовим опаленням
| мешканець | 1,51 |
4. |
| місце | 1,25 |
5. |
| місце | 0,70 |
6. |
Санаторій, пансіонат, будинок відпочинку
| місце | 1,65 |
7. |
Лікувально-профілактичні установи:
| | |
|
| місце | 0,90 |
|
| відвідування | 0,02 |
8. |
Дитяча дошкільна установа
| місце | 0,30 |
9. |
| 1 кв.м площі | 0,06 |
10. |
Адміністративні та громадські установи, організації
| робоче місце | 0,35 |
11. |
| | |
|
- вищий та середній спеціальний
| учень | 0,12 |
|
| учень | 0,11 |
|
| учень | 0,57 |
|
| учень | 0,52 |
12. |
| | |
|
| 1 кв.м торговельної площі | 0,25 |
|
| 1 кв.м торговельної площі | 0,47 |
|
| 1 кв.м торговельної площі | 0,50 |
13. |
| місце | 0,23 |
14. |
Підприємство побутового обслуговування
| робоче місце | 1,1 |
15. |
Вокзал, аеропорт, автовокзал
| 1 кв.м пасажирської площі | 0,62 |
16. |
| 1 кв.м площі | 0,04 |
17. |
Підприємство громадського харчування:
| | |
|
| | |
|
- з відбором харчових відходів
| місце | 1,85 |
| - без відбору харчових відходів | місце | 2,30 |
| кафе, їдальня: | | |
| - з відбором харчових відходів | місце | 0,68 |
| - без відбору харчових відходів | місце | 0,80 |
1.5. Існуючі технології та засоби механізації у сфері поводження з ТПВ
Місто складає враження охайного та прибраного завдяки роботі комунальних служб, але ж поряд з цим поводження з побутовими відходами здійснюється за застарілими технологіями і фактично зводиться до збору ТПВ з контейнерів, транспортуванні за допомогою сміттєвозів і захоронення (метод зштовхування та ущільнення) на міському полігоні. Спецтехніка комунальних підприємств для вивозу та захоронення ТПВ є застарілою, яка повністю вичерпала свій ресурс.
1.5.1. Контейнерне господарство та контейнерні майданчики
У місті налічується 974 контейнерні майданчики, на яких розміщено 3159 контейнерів. Якість послуг у сфері поводження з ТПВ є недостатньою.
Невпорядковано 733 майданчики, потребують заміни 1160 контейнерів.
Рівень охоплення ними населення, що проживає у приватних будинках, є низьким і складає 10-30 % від кількості будинковолодінь, що не дозволяє забезпечити приватний сектор необхідною кількістю контейнерів для збору ТПВ.
Необхідно додатково облаштувати 87 нових майданчиків з 283 контейнерами.
Контейнери для побутових відходів міста у переважній більшості знаходяться на балансі підприємств-перевізників, контейнерні майданчики облаштовують підприємства-перевізники.
На вулицях біля об’єктів торгівлі встановлені урни. Урни у переважній кількості закупляються і встановлюються власниками цих закладів.
1.5.2. Збирання та вивезення ТПВ
Районні адміністрації організовують збирання, зберігання та вивезення ТПВ через підпорядковані львівські комунальні підприємства (ЛКП) і підприємства-перевізники різних форм власності, контролюють санітарний стан прибудинкових територій будинків.
Вивезенням ТПВ у місті займаються спеціалізовані підприємства:
- комунальної власності – 12 % вивозу - ЛКП “Збиранка“ і ЛКП ТФ “Львівспецкомунтранс“;
- 2 % – самовивіз - ЛКП “№ 507“, ЛКП “За Замком“;
- іншої форми власності – 86 % вивозу - ТзОВ “Еко-Львів сервіс“, ТзОВ “Ком-Еко-Львів“, ТзОВ “Спецавтотранс-Львів“, ТзОВ “Санком“.
Морфологічний склад ТПВ:
Склад твердих побутових відходів:
1. Папір, картон 25 %
2. Харчові відходи 40 %
3. Дерево 3 %
4. Метал чорний 0,5 %
5. Текстиль 5 %
6. Скло 8 %
7. Шкіра, гума 3 %
8. Кості 1,5 %
9. Каміння 5 %
10. Пластмаса 3 %
11. Вуличний відсів 6 %
Склад промислових відходів:
1. Будівельні відходи 20 %
2. Відходи шкіри, тканини, гуми 15 %
3. Відходи піску, вапняку, каміння 18 %
4. Стружка трублення зі шкіри 7 %
5. Відходи очисних споруд 10 %
6. Відходи текстилю 8 %
7. Відходи пластмаси 5 %
8. Відходи скла 10 %
9. Інші 7 %
Сезонність зміни складу ТПВ характеризується збільшенням харчових відходів з 20-25 % весною до 40-55 % восени, а зимою зменшується кількість вуличного відсіву.
Для вивозу ТПВ задіяні 62 сміттєвози і 17 одиниць іншої техніки, зношеність яких у середньому становить 65 %.
Рідкі відходи з неканалізованих будинків, у яких проживає понад 80 тис. чоловік, вивозяться на зливну станцію міських очисних споруд асенізаційними машинами ЛКП “ТФ “Львівспецкомунтранс“.
1.5.3. Захоронення ТПВ на полігонах і звалищах та стан цих об’єктів
Полігон ТПВ експлуатується з 1959 року. Внаслідок експлуатації існуючого міського полігону, розміщеного на віддалі 5 км від межі міста і який займає площу біля 38,8 га, накопичено близько 50 млн. куб.м.
Експлуатацію полігону ТПВ з 14.10.1991 здійснює ЛКП “Збиранка“ відповідно до розпорядження виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 14.10.1991 № 1491 “Про реєстрацію малого підприємства “Збиранка“. Загальний штат – 64 чоловіки та 23 одиниці технічних засобів. Відділ захоронення налічує 35 чоловік та 12 одиниць автотракторної техніки, 5 бульдозерів та 1 екскаватор. Основними елементами полігону є:
- ділянки складування з робочою поверхнею 28,6 га;
- контрольно-пропускний пункт;
- вагова;
- станція очистки інфільтратів;
- службові приміщення, бокси та під’їзні дороги;
- інженерні мережі з дамбами, озерами-накопичувачами.
Щорічно у м.Львові накопичується понад 1,5 млн. куб.м ТПВ, а відповідно за один день – біля 4 тис. куб.м, з них близько 70 % – побутові відходи з прибудинкових територій, які обслуговують львівські комунальні підприємства (ЛКП), а 30 % – відходи від інших підприємств та організацій.
Основним виробником побутових відходів є м.Львів. Одночасно полігон використовується населеними пунктами Жовківського району та м.Жовквою, Кам’янко-Бузьким районом та м.Кам’янкою-Бузькою, частиною Пустомитівського, Миколаївського та Яворівського районів.
Створено мережу моніторингових свердловин на міському полігоні ТПВ та прилеглих територіях до нього (33 свердловини). Проведено цикл моніторингових досліджень у 2006 році.
З вересня 2008 року на міському полігоні ведуться роботи з дегазації і технічної рекультивації. Роботи виконує ТзОВ “Гафса“, вартість робіт становить 3 млн. доларів США.
Запроектовано і влаштовано 150 газозбірних свердловин, прокладено біля 10 км трубопроводів для збирання газу. Біля 18 га поверхні полігону ізольовано глиною. Залишилось 8,6 га робочої поверхні полігону. Змонтована дегазаційна установка з газогенераторними установками. На даний час введено в експлуатацію два газогенератори сумарною потужністю 120 кВт; проектна потужність – до 1000 кВт.
ТзОВ “Гафса“ виконало розрахунок додаткових площ для продовження експлуатації полігону. Згідно з розрахунками термін експлуатації полігону можливий до 2012 року.
При умові розробки гудронових озер і заповнення їх відходами продовження терміну експлуатації полігону ТПВ можливе до 2014 року.
Особливістю полігону ТПВ є наявність на його території сховищ відходів нафтопереробки, які займають площу 3,2 га, містять сотні тисяч тонн кислих гудронів. Власником кислих гудронів є ВАТ “Львівський дослідний нафтомаслозавод“.
У даний час вивчається досвід приватних підприємців щодо організації пунктів приймання вторинної сировини, але ці випадки – поодинокі, приймання вторинної сировини не носить організований характер.
Міська влада у 2004 році намагалася запровадити роздільний збір паперу в організаціях, установах та ЛКП, що обслуговують житловий фонд. Через відсутність просвітницької роботи, коштів, стимулювання і контролю ця ідея не була підтримана мешканцями та з часом роздільний збір паперу припинили.
1.6. Мета, завдання та цілі Програми
Метою розроблення та реалізації Програми є зменшення впливу твердих побутових відходів на довкілля, покращання санітарного стану міста та покращання умов життя мешканців м.Львова.
Основними завданнями цієї програми є створення у м.Львові системи поводження з твердими побутовими відходами, заснованої на нових технологіях для вирішення наявних проблем у короткостроковій перспективі та підготовки матеріальної, інформаційної і фінансової бази для управління ТПВ у місті на довгострокову перспективу.
Основні цілі програми:
- охоплення 100 % міста послугами зі збору та вивезення ТПВ;
- спрямування потоків ТПВ у контрольоване русло;
- мінімізація відходів;
- впровадження системи роздільного збирання ТПВ;
- впровадження системи збору негабаритних та будівельних відходів;
- розширення потужностей зі збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини;
- оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, облаштування контейнерних майданчиків;
- створення потужностей з сортування ТПВ;
- зменшення навантаження на діючий полігон;
- удосконалення нормативно-методичного, організаційного, інформаційного та іншого забезпечення сфери поводження з ТПВ;
- підвищення свідомості населення;
- створення системи моніторингу і контролю за поводженням з ТПВ.
Розділ 2. Обгрунтування напрямів розвитку сфери поводження
з ТПВ та основних заходів Програми
2.1. Порівняльний аналіз можливих варіантів вирішення проблеми поводження з побутовими відходами та обгрунтування найбільш оптимального варіанту
Розглядаючи накопичений у світі досвід щодо охорони довкілля та ресурсозбереження, для практичного використання пропонується три підходи, що відповідають принципам інтеграції екології та економіки.
1. Основна увага приділяється зменшенню відходів, насамперед через встановлення очисних споруд і установок з нейтралізації та оброблення відходів для зменшення їх небезпечності, а також здійснення заходів з утилізації та видалення відходів.
Цей підхід характеризується такими основними принципами:
- утилізація або видалення відходів у межах їх утворення, нагромадження і зберігання;
- контроль якості довкілля (води, повітря, грунтів) безпосередньо на техногенних системах;
- моніторинг джерел і місць накопичення і зберігання відходів.
2. Системний підхід, за яким запобігання забрудненню довкілля виконується на основі схеми, з врахуванням всього виробничого циклу і запровадження засобів боротьби з відходами на всіх етапах їхнього виникнення. Цей підхід встановлює чітку послідовність пріоритетів у цій сфері, що включає:
- запобігання утворенню відходів;
- утилізацію відходів, що передбачає комплекс заходів щодо їх збирання, зберігання, перероблення, транспортування, утилізації тощо;
- остаточне видалення та захоронення лише тих відходів, які на даному етапі розвитку техніки і технології не можуть бути перероблені іншим шляхом.
3. Третій підхід носить більш системний характер, при ньому розгляд і облік всіх збитків та шкоди природі і здоров’ю людини проводиться від стадії видобутку і первинного перероблення всіх видів природної сировини і далі, на стадіях проміжного та кінцевого виробництва, а також у процесі експлуатації виробленої кінцевої продукції і аж до утилізації або знешкодження (видалення) відходів та виробів, які відслужили свій термін. Тут йдеться вже не стільки про заміну технологій, скільки про зміну характеру самого продукту та ідеології здійснення суспільного виробництва у цілому. Цей підхід розглядається як перспективний і набирає сили у найбільш розвинених країнах світу. Його реалізація неминуча, але вона можлива тільки в умовах державного регулювання ринкової економіки у напрямі її екологізації.
Застосування одного з вищенаведених підходів вимагає створення дієвої системи управління поводження з відходами, перш за все державного регулювання у цій сфері, створення відповідної нормативно-правової бази, а також здійснення комплексу заходів, спрямованих на збільшення обсягів залучення відходів у господарський обіг.
Враховуючи специфіку твердих побутових відходів, європейський досвід вирішення цієї проблеми, а також діючої законодавчої бази, цикл “сировина – продукція – відходи“ повинен замикатися, тобто, відходи повинні максимально повертатися у виробничий цикл і тільки при неможливості їх застосування підлягають видаленню.
Перспективою майбутнього вирішення проблеми знешкодження побутових відходів є використання ТПВ як сировини. Одним з варіантів застосування інноваційного технічного інструмента (технологій низькотемпературного піролізу) є перетворення у теплову або електричну енергію.
2.2. Обгрунтування вибору схеми збирання, перевезення, перероблення, захоронення ТПВ
Практичний досвід знешкодження ТПВ у різних країнах свідчить, що не існує універсального методу, який би задовільняв сучасні вимоги екології, економіки, ресурсозбереження та ринку. Цим вимогам, тенденціям розвитку світової практики найбільшою мірою відповідає впровадження комплексної системи збирання та утилізації ТПВ, яка забезпечує використання відходів як джерела вторинної сировини.
Всі розглянуті вище методи мають свої недоліки та переваги і повинні застосовуватися залежно від конкретних умов. Одним з головних завдань при створенні цілісної системи знешкодження відходів є зниження ризику для здоров’я людей та забруднення довкілля. Тому, при виборі способу видалення, перероблення, утилізації та знешкодження відходів мають бути визначені можливі негативні наслідки для здоров’я населення та впливу на стан довкілля. Пріоритетними методами є такі, що зводять негативні наслідки нанівець чи хоча б дозволяють їх мінімізувати. У будь-якому разі зниження ризику при поводженні з відходами повинно гарантуватися виконанням санітарних правил та відповідних гігієнічних нормативів.
Метод захоронення всіх відходів на полігоні зі всіма його недоліками у даний час використовується у м.Львові, через що система поводження з ТПВ потребує переходу на більш прогресивні методи вирішення проблеми. Наведені приклади спалювання та компостування відходів не можуть бути застосовані у м.Львові, бо окрім економічної необгрунтованості, вони так і не вирішують основних проблем, таких як зменшення кількості відходів, повторне використання ресурсу оцінних компонентів. Хоча, як складові елементи системи поводження з ТПВ, вони можуть використовуватися.
Якщо під час складування на полігонах та звалищах морфологічний склад ТПВ не впливає (або майже не впливає) на технологію робіт, технічні показники та екологічний стан довкілля, то при промисловій переробці він має дуже важливе значення. Головними показниками якості відходів стають їх вологість, склад та співвідношення органічних і неорганічних речовин. В останні роки відбулася значна зміна у морфологічному складі ТПВ: збільшилася кількість полімерів, картону та значно менше стало харчових відходів. У цьому зв’язку постає питання про необхідність роздільного збирання окремих компонентів ТПВ як населенням, так і невеликими торговельними підприємствами. Зарубіжний досвід засвідчує, що у країнах, де працює система роздільного збирання, сміттєпереробні заводи працюють ефективніше.
Враховуючи реальний стан речей у м.Львові, оптимальною схемою поводження з ТПВ є роздільний збір ресурсоцінних матеріалів, з подальшим їх сортуванням на сміттєсортувальному заводі і утилізацією невідсортованого залишку на сучасному полігоні з перспективою поетапного впровадження новітніх технологій.
2.3. Обгрунтування заходів з вирішення проблем поводження з ТПВ
Збирання та вивезення ТПВ у місті здійснюється спеціалізованими автотранспортними підприємствами зі значним досвідом роботи.
Охоплення послугами збирання відходів повинно підвищуватися поступово. Спочатку зусилля слід зосереджувати на районах приватної забудови, які у даний час не охоплені послугою. Збирання повинно здійснюватися у контейнери. Цим передбачається встановлення у зручному місці достатньої кількості контейнерів. Контейнери повинні бути універсальними, з довгим строком служби та повинні забезпечувати схоронність ресурсоцінних матеріалів від атмосферних опадів та несанкціонованого вилучення матеріалів. Найбільш відповідають цим вимогам оцинковані контейнери ємністю 1100 л, на колесах, з можливістю пристосування для роздільного збору відходів. Контейнери потрібно встановлювати на чітко визначених контейнерних майданчиках, які повинні бути обладнаними твердим покриттям та огорожею відповідно до діючих норм. Контейнери та площадки слід обробляти дезинфікуючими засобами відповідно до існуючих нормативів.
Якомога швидше слід розпочати введення в експлуатацію адекватних транспортних засобів для збирання відходів з метою підвищення ефективності збирання та запобігання подальшому погіршенню послуг поводження з відходами. Транспортні засоби повинні мати відповідний об’єм, враховуючи розмір району обслуговування та відстань перевезення до полігона, а також бути обладнаними відповідним підіймальним обладнанням.
Ефективність збирання та перевезення відходів слід підвищити через запровадження нових та сучасних контейнерів і транспортних засобів для збирання відходів, оптимізації маршрутів збирання відходів, враховуючи введення більш продуктивних сміттєвозів. Повного охоплення послугами збирання відходів слід досягнути у 2010 році.
Окрім повного охоплення населення послугами з вивозу ТПВ, паралельно слід взяти під контроль некеровані потоки відходів, які у даний час формують несанкціоновані звалища. У місцях, де на сьогоднішній день відходи звалюються несанкціоновано, потрібно встановити великовантажні контейнери та визначити регулярний графік їх випорожнення.
У результаті робіт з будівництва та руйнування утворюються великі обсяги відходів. Будівельні відходи головним чином складаються з бетону та цегли, а також змішаної фракції відходів, до якої входять деревина, метал, пластмаса, грунт та інші матеріали. Відходи будівництва та руйнування мають цінність, а значна їх частка може повторно використовуватися або перероблятися, до того ж, їх перевезення на спеціальному автотранспорті є також прибутковим. Для збору великогабаритних та будівельних відходів потрібно застосовувати великогабаритні змінні контейнери та спеціальний автотранспорт. Вивезення будівельних та побутових великовантажних відходів повинно здійснюватися за принципом “забруднювач платить“ та оплачуватися: населенням – через включення цієї послуги до загального тарифу, а у разі будівельних відходів – за прямими договорами.
Існують особливі види відходів, які утворюються населенням, проте, поводження з ними не здійснюється у рамках системи поводження з ТПВ. До таких особливих видів відходів відносяться:
- побутові миючі засоби;
- батареї та акумулятори;
- фарби та хімікати побутового призначення;
- продукти садівництва (наприклад: пестициди та добрива);
- прострочені медикаменти;
- відходи електричного та електронного обладнання;
- відпрацьовані транспортні засоби;
- відходи лікарні;
- інші небезпечні предмети.
Більшість батарей та акумуляторів, що звичайно використовуються у повсякденному житті, містять такі речовини як кадмій, ртуть та свинець, які є дуже шкідливими для навколишнього середовища. При захороненні разом з іншими відходами на полігонах або спалюванні вони становлять серйозну небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я. Старе відпрацьоване електричне та електронне обладнання (надалі – відходи електричного та електронного обладнання) містить небезпечні речовини і матеріали, які можуть перероблятися. На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та захоронюються на полігоні, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я. Це є екологічно неприпустимо, а тому у м.Львові слід створювати альтернативні методи збирання та переробки небезпечних побутових відходів.
Утворювані побутові відходи містять значну органічну фракцію, наприклад садові та харчові відходи, які за умови їх окремого збирання можуть біологічно розкладатися, утворюючи кінцеві продукти у вигляді компосту. Органічні відходи, отримані на центральній сортувальній станції, також можуть компостуватися, однак, якість отриманого компосту буде вірогідно такою, що можливість його використання буде сумнівною. Компостування передбачає аеробне розкладання органічних речовин різними видами бактерій, у результаті чого утворюється компост – продукт для кондиціювання та удобрювання грунту. Століттями компостування здійснювалося у різному вигляді і може також здійснюватися у різному масштабі: централізовано з залученням значних площ та фінансових ресурсів або власниками приватних будинків – дворове (місцеве) компостування.
За даними морфологічного складу ТПВ у м.Львові більшу частину складають компоненти, що можуть бути повторно використані. У складі ТПВ є значний вміст паперу, полімерів, скла та ін., які є цінною вторинною сировиною, але не відбираються на стадії утворення у достатній кількості, а вивозяться та захоронюються на полігоні і є небезпечними забруднювачами довкілля. Зважаючи на це, у місті постало питання організації роздільного збирання відходів, що надасть такі суттєві переваги порівняно з існуючою ситуацією:
- зменшить вплив поводження з ТПВ на здоров’я людей та довкілля;
- зменшить потреби у потужностях об’єктів обробки та видалення відходів;
- підвищить рівень переробки та утилізації відходів упаковки;
- принесе прибуток завдяки продажу перероблених матеріалів;
- збереже недостатні природні та екологічні ресурси;
- створить можливості зайнятості населення;
- заохотить участь громадськості.
Зважаючи на великий вміст полімерів та паперу у складі ТПВ, роздільний збір відходів доцільно здійснювати за схемою № 3 відповідно до Методики організації роздільного збирання твердих побутових відходів, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 № 2, яка передбачає роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – другого певного виду ресурсоцінних компонентів, у третьому контейнері – інших ресурсоцінних компонентів, у четвертому контейнері – змішаних відходів. За цією схемою на контейнерному майданчику встановлюють:
- один контейнер жовтого кольору з написом “Полімери“ для збирання полімерних відходів;
- один контейнер синього кольору з написом “Папір“ для збирання паперу;
- один контейнер блакитного кольору з написом “Вторинна сировина“, призначений для збирання інших ресурсоцінних компонентів ТПВ;
- один контейнер сірого кольору, призначений для збирання змішаних відходів.
Роздільний збір відходів доцільно розпочинати впроваджувати поступово. Розпочинати потрібно з району багатоповерхової забудови, де мешкають люди, які звикли до контейнерного збору відходів. Під час впровадження у мікрорайоні потрібно чітко відстежити всі позитивні і негативні моменти з метою їх врахування під час розповсюдження на решту районів міста.
Окрім збирання вторинної сировини у контейнери, слід розвивати мережу пунктів з приймання вторинної сировини, у яких здійснювати прийом сировини від населення за певну плату чи в обмін на товари широкого вжитку. Створення мережі таких пунктів надасть змогу підвищити якість вторинної сировини та зменшити витрати на транспортування відходів у цілому по місту. Небезпечні відходи слід приймати на цих пунктах безкоштовно з метою запобігання потраплянню останніх у контейнери, де вони змішаються з іншими побутовими відходами та засмітять їх.
Після збирання якість перероблюваних матеріалів не завжди є такою, що дає змогу перевозити їх безпосередньо на переробні підприємства. З огляду на це виникає необхідність створення сортувального комплексу, який буде використовуватися для відокремлення, сортування та пакування вторинної сировини для перевезення на переробне підприємство (паперову фабрику, склозавод тощо).
Створення сортувального комплексу надасть такі переваги порівняно з існуючою ситуацією:
- підвищить рівень переробки, оскільки якість відходів, що є в наявності для переробних підприємств, є більш високою;
- покращить експлуатаційні умови подальшої переробки, оскільки якість попередньо підготовлених матеріалів/фракцій є вищою порівняно зі стандартами звичайного збирання;
- збільшить ціну реалізації попередньо підготовлених для переробки матеріалів, оскільки вона є зазвичай вищою порівняно з ціною на непідготовлені матеріали;
- можливо зменшить транспортні витрати, оскільки матеріали розподіляються на потрібні фракції на початку процесу, внаслідок чого після підготовчих процесів виникає необхідність перевезення менших обсягів залишкових продуктів.
Після відокремлення та сортування вторинної сировини залишиться залишок відходів, що не підлягає переробці. Такий залишок підлягає захороненню на полігоні. З метою зменшення впливу на довкілля цей залишок потрібно зменшити в обсягах. Універсальним і перевіреним часом методом є пресування залишку у брикети високої щільності, хоча існують і інші технології. Для м.Львова можливі декілька варіантів вирішення цієї проблеми: пресування залишку потужними пресами, компостування та спалювання (у тому числі методом піролізу, тління). Вибір варіанту вирішення проблеми доцільно здійснити після впровадження роздільного збору відходів по місту у цілому та запуску лінії сортування, бо морфологічний склад залишкових відходів має прямий вплив на вибір технології.
Майбутня система поводження з відходами зосереджена на мінімізації, переробці та утилізації відходів. Однак, не зважаючи на те, наскільки ефективними стануть ці нові заходи, полігон завжди буде важливим елементом у майбутній системі поводження з відходами. На сьогоднішній день видалення відходів здійснюється на полігоні, який експлуатується неналежним чином. Як наслідок, наявний полігон виступає серйозним джерелом негативного впливу на довкілля та здоров’я людини. Для того, щоб покращити ситуацію, треба виконати низку термінових дій з огородження полігону, організувати охорону з метою недопущення сторонніх осіб, встановлення контрольно-пропускного пункту з метою обліку руху транспортних засобів, налагодити облік руху ТПВ. Зважаючи на майже вичерпаний ресурс та спливаючий термін служби, існуючий полігон у середньостроковій перспективі слід обстежити та закрити або реконструювати, якщо це виправдано, а також ввести у дію новий полігон з належною протифільтраційною системою днища, системою збору фільтрату, а також утилізацією полігонного газу. Проектні роботи та виконання цього комплексу робіт слід доручити спеціалізованій організації.
Для втілення комплексної програми поводження з твердими побутовими відходами у м.Львові потрібно створити підприємство з частиною комунальної власності не менше як 51 %, яке буде займатися проблемами поводження з ТПВ. На баланс новоствореного підприємства необхідно передати пункти приймання вторинної сировини та сміттєсортувальний комплекс. Тарифи повинні базуватися на принципі повного відшкодування економічно обгрунтованих витрат на послуги; поступовому усуненні перехресного субсидіювання з одночасним зміцненням платіжної дисципліни, яка заохочує економічну ефективність і ресурсозбереження. Потреба у комплексних тарифних реформах та прийнятті принципу повного відшкодування витрат повинна визнаватися на всіх рівнях прийняття рішень.
Для виконання запланованих заходів потрібно залучати значні фінансові ресурси.
Джерелами фінансування є державний, обласний, місцевий бюджети, цільові гранти та фінансові програми, кошти підприємств-перевізників ТПВ, організацій, установ та кошти, отримані від реалізації вторинної сировини на всіх стадіях втілення програми. Для того, щоб залучити у сектор внутрішні та іноземні інвестиції, система поводження з відходами повинна бути прозорою. Зокрема, повинні бути чітко визначені договірні та фінансові аспекти.
2.4. Обгрунтування навчально-виховних та інформаційно-рекламних заходів, спрямованих на активізацію участі населення у сфері поводження з ТПВ
З отриманого в Україні досвіду проведення експериментів з роздільного збору відходів можна зробити висновок, що без активної роботи з населенням неможливо досягнути успіху. Основною метою проведення роботи з населенням є зміна їх поведінки та руйнування роками створених стереотипів. Тому інформаційно-виховні кампанії відіграють важливу роль на всіх стадіях втілення Програми поводження з ТПВ у м.Львові та повинні проводиться першочергово, ще до початку роздільного збору та інших заходів, передбачених цією Програмою. Запорукою успіху всієї програми є гласність, прозорість та відкритість поводження з ТПВ, оскільки поведінка людей і їхнє позитивне сприйняття цих процесів відіграє вирішальне значення.
Інформаційно-виховні заходи мають бути проведені з метою підвищення свідомості населення та залучення мешканців міста до підтримки роботи нових систем поводження з ТПВ. Освітньо-виховні та інформаційні кампанії мають включати чотири компоненти:
- кампанії у засобах масової інформації;
- кампанії з підвищення поінформованості населення;
- кампанії в освітніх закладах;
- видання довідника з поводження з ТПВ.
Для досягнення значної участі населення у Програмі необхідна ретельна просвітницька робота та стимулювання. Мешканці повинні знати, що від них очікують. Необхідне чітке повідомлення з боку громади про те, яким чином кожному мешканцю та суб’єкту господарювання слід брати участь у діяльності поводження з ТПВ. Це можливо реалізувати використовуючи просвітницькі та агітаційні заходи. Органи місцевого самоврядування також можуть докласти зусиль для сприяння отриманню вигоди у вартісному вигляді від зменшення надання послуг місцевим мешканцям.
Мета, яку переслідують інформаційно-виховні кампанії:
- підвищення розуміння утворювачами відходів негативного впливу, пов’язаного з утворенням та поводженням з відходами;
- підвищення розуміння та обізнаності утворювачів відходів з їх обов’язками щодо поводження з відходами;
- підвищення участі утворювачів відходів у поводженні з відходами, які вони утворюють.
При розробці стратегії інформування та виховання громадськості м.Львова мають бути враховані питання:
- кінцевою метою інформаційно-виховних кампаній є здійснення зміни поведінки;
- інформація має надаватися в активному режимі, а не просто бути доступною;
- заклики мають бути сформульовані таким чином, щоб було зрозуміло, що належна участь та співробітництво у питаннях поводження з ТПВ – це правильна та необхідна справа.
Запланований розвиток системи поводження з ТПВ підвищить потребу в участі утворювачів відходів. Це, зокрема, стосується нових систем, які передбачають активну участь населення, наприклад: зменшення відходів у місцях утворення, повторне використання та сортування відходів у місцях утворення.
2.5. Планування заходів Програми, механізми і порядок їх реалізації
Вирішення проблеми поводження з ТПВ передбачає розроблення та впровадження відповідних програмних заходів, які повинні забезпечити поступове втілення запланованих дій.
У практичному плані, враховуючи еколого-економічну ефективність утилізації відходів, обмежені фінансово-економічні можливості міста та суб’єктів господарювання, важливого значення набуває розроблення плану дій, який би максимально вирішував існуючі проблеми, ефективно розподіляв фінансові ресурси та закладав базис для розвитку системи поводження з ТПВ у майбутньому.
На першому етапі необхідно створити сприятливі умови для впровадження Програми та виконати підготовчі роботи, серед яких:
- затвердити та оприлюднити Програму;
- прийняти відповідні рішення міської ради про запровадження у місті роздільного збору відходів, про створення нового підприємства з сортування вторинної сировини;
- створити робочі органи з втілення проекту;
- розробити першочергові плани та завдання;
- охопити послугами зі збору та вивезення відходів 100 % населення міста;
- вибрати місце та виконати проектні роботи з будівництва сміттєсортувального комплексу;
- визначити обсяги робіт з впорядкування та реконструкції існуючого полігону;
- провести навчання, підготовку та перепідготовку персоналу, що задіяний у сфері поводження з ТПВ;
- розпочати агітаційну та освітньо-виховну роботу з населенням;
- розробити систему моніторингу за ходом втілення Програми;
- принципово вирішити питання фінансування Програми на наступні роки.
Термін виконання першого етапу – 2010 рік. Враховуючи специфіку підготовчої роботи, виконання цих заходів не потребує значних фінансових ресурсів, але слугує основою для наступних етапів виконання Програми.
На другому етапі протягом 2011 року потрібно запровадити роздільний збір у місті, облаштувати полігон, організувати сортування вторинної сировини. Для цього потрібно:
- обновити парк контейнерів та сміттєвозів;
- запровадити на всій території міста контейнерний збір відходів;
- поступово запровадити роздільний збір відходів у всьому місті;
- закупити обладнання для поводження з будівельними та великогабаритними відходами;
- запровадити збір будівельних та великогабаритних відходів;
- ліквідувати несанкціоновані звалища відходів;
- запровадити систему компостування харчових відходів на присадибних ділянках;
- виконати будівельні роботи на сміттєсортувальному комплексі;
- закупити необхідне обладнання для сортування вторинної сировини;
- налагодити систему сортування та збуту вторинної сировини;
- створити мережу приймальних пунктів вторинної сировини;
- облаштувати полігон твердих побутових відходів;
- постійно проводити інформаційну роботу з населенням.
На третьому етапі впровадження Програми протягом 2012 року потрібно впровадити всі заходи, які з тих чи інших причин не вдасться виконати на другому етапі, максимально зменшити кількість відходів, що потрапляють на полігон, також спланувати дії з поводження з ТПВ на майбутнє. Для цього необхідно:
- закупити обладнання лінії сортування відходів, яке дозволить приймати змішані відходи з контейнерів та вилучати з них ресурсоцінні компоненти;
- вирішити проблему утилізації залишку відходів після сортування;
- вирішити проблему полігону, який на той момент майже вичерпає свій ресурс;
- постійно проводити інформаційну роботу з населенням;
- розробити Програму поводження з ТПВ у м.Львові на довгостроковий період.
Запровадження дій у такій послідовності надасть змогу виконати всі цілі та завдання, що заплановані Програмою, та досягнути головної мети – зменшення кількості відходів та їх впливу на довкілля і здоров’я людей.
2.5.1. Заходи з впорядкування та технічного переоснащення полігону
Зважаючи на спливаючий термін служби полігону, потрібно вирішити питання щодо замовлення та виготовлення проектно-кошторисної документації, будівництва нового сучасного полігону з належними інженерними системами, системою збору фільтрату, а також утилізацією полігонного газу.
Заходи з вирішення проблемних питань:
1. Питання пошуку нової земельної ділянки під полігон ТПВ, яке неможливо вирішити без участі Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації.
2. Будівництво заводу з переробки ТПВ у рамках інвестиційного проекту чи дольової участі у його фінансуванні з державного, обласного та міського бюджетів.
3. Ліквідація гудронових озер.
4. Забезпечення ЛКП “Збиранка“ спеціальною технікою, що у подальшому дасть змогу задіяти це підприємство для проведення повної рекультивації полігону.
5. Вирішення питання відкриття кар’єру для перешарування та якісного захоронення ТПВ.
У будь-якому разі на існуючому полігоні необхідно виконати проектні роботи. Для виконання комплексу вказаних раніше робіт слід залучити спеціалізовані організації.
Крім цього, на виконання комплексних заходів, затверджених рішенням Львівської обласної ради від 04.07.2006 № 49 “Про експлуатацію Львівського сміттєзвалища в с.Грибовичі“ необхідне фінансування з міського бюджету в сумі 2970,0 тис.грн. на вирішення питань поетапного закриття полігону ТПВ згідно з рекомендаціями робочої групи з питання рекультивації Грибовицького полігону ТПВ:
- 230 тис.грн. на проведення моніторингових досліджень впливу полігону ТПВ на забруднення грунтових вод полігону ТПВ та на прилеглих до нього територіях;
- 150 тис.грн. на екологічний аудит впливу полігону ТПВ на забруднення грунтових вод полігону ТПВ та на прилеглих до нього територіях;
- 2500 тис.грн. на розробку комплексного проекту поетапного закриття, включаючи біологічну рекультивацію міського полігону з визначенням дати його закриття;
- 90 тис.грн. на розроблення концепції і Програми поводження з ТПВ у м.Львові, включаючи заходи з її реалізації на період 2010-2014 років, з розділом “Експлуатація і поетапне закриття Львівського полігону ТПВ в с.Грибовичі“.
2.5.2. Заходи з оновлення контейнерного господарства
Для втілення Програми слід передбачити перехід на контейнери, що забезпечують схоронність вторинної сировини та запобігають потраплянню атмосферних опадів у контейнер. Найбільш відповідають цим умовам металеві контейнери місткістю 1100 літрів з кришками, обладнаними під збір вторинної сировини. Хоча можливе застосування контейнерів іншої ємності, виготовлених з пластика. Методикою організації роздільного збирання твердих побутових відходів згідно з вимогами чинних санітарних норм і правил встановлені обмеження до 5 одиниць кількості контейнерів, які можна встановлювати на одному контейнерному майданчику.
Встановлення більшої кількості контейнерів на одному контейнерному майданчику здійснюється на підставі погодження з органами місцевого самоврядування та територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Зважаючи на великий вміст полімерів та паперу у складі ТПВ, роздільний збір відходів доцільно здійснювати за схемою № 3 відповідно до Методики організації роздільного збирання твердих побутових відходів, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 № 2.
Власникам контейнерів дозволяється фарбувати у різні кольори лише кришки контейнерів.
Підприємства-перевізники, що влаштовують контейнерні майданчики та встановлюють на них контейнерну тару:
- зобов’язані утримувати у належному санітарно-технічному контейнерні майданчики і контейнерну тару, у тому числі проводити поточні ремонти, а при потребі і заміну контейнерів;
- зобов’язані проводити дезинфекцію контейнерного майданчика і контейнерної тари з 01 квітня до 01 листопада кожного року, але не менше 4-х разів за вказаний період. Всі контейнери та контейнерні площадки повинні періодично дезінфікуватися спеціальним розчинами;
- мають право на безоплатне розміщення зовнішньої реклами.
Додатково для збирання великогабаритних та будівельних відходів найкраще підійдуть контейнери ємністю 15 куб.м. Контейнери повинні забезпечувати належний санітарний стан при зберіганні та транспортуванні.
Негабаритні відходи рекомендується збирати на спеціально відведених майданчиках або у бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.
Для збирання побутових відходів від ремонтних робіт рекомендується відводити тимчасове місце їх розташування.
З врахуванням етапів впровадження Програми та пріоритетності цілей Програми закупівлю контейнерів потрібно здійснювати у 2 етапи:
На першому етапі втілення Програми (протягом 2010 року) потрібно придбати контейнери для організації роздільного збирання відходів з району багатоповерхової забудови, для чого необхідно 1129 контейнерів місткістю 1100 літрів, 20 великовантажних контейнерів ємністю 15 куб.м (16 контейнерів для ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та 4 контейнери у резервний фонд). Додатково потрібно облаштувати контейнерні майданчики для встановлення контейнерів місткістю 1100 літрів. Великовантажні контейнери не потребують створення спеціальних майданчиків, їх можна встановлювати на тверду поверхню без спеціальної підготовки.
Контейнери для загального збору, що звільняться з району багатоповерхової забудови, потрібно буде скерувати в інші райони міста для організації контейнерного збору з метою 100 % охоплення послугами збору та вивезення відходів населення міста.
На другому етапі запровадження роздільного збору ТПВ у м.Львові у цілому (протягом 2011 року) потрібно встановити решту контейнерів у всіх районах міста. Для оптимізації кількості контейнерних площадок у районах приватної забудови контейнерні площадки доцільно розміщувати на перехрестях вулиць з врахуванням відстані до будинків, що передбачені чинними правилами благоустрою м.Львова (20-100 м).
У районах приватної забудови можливо використовувати контейнери іншого об’єму, також надавати контейнери для кожного домогосподарства, але для цього потрібно провести перерахунок їх кількості залежно від об’єму контейнера та періодичності вивезення.
Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні мати власні контейнери для збору ТПВ. Об’єм контейнера для кожного підприємства можна узгоджувати з врахуванням побажань цього підприємства, але він повинен бути не менший за рекомендований методикою. Контейнери для ТПВ підприємства повинні придбати за власні кошти.
Додатково на території кожного домоволодіння, на всіх площах, у садах, парках, на вокзалах, ринках, зупинках громадського транспорту необхідно встановити урни. В обов’язковому порядку урни встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари, кафе, їдальні, ресторани тощо), побутового обслуговування, культурно-видовищні підприємства й установи, навчальні заклади, лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, при входах в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях організації вуличної торгівлі. Урни слід очищати від ТПВ протягом дня у міру їх наповнення, але не рідше одного разу на добу. Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій та установ, власників об’єктів, на території яких вони знаходяться.
2.5.3. Заходи з оновлення парку автомобілів-сміттєвозів та покращання якості послуг
Використовувані сьогодні сміттєвози з боковим завантаженням слід замінити пристроями заднього завантаження, обладнаними підйомними механізмами, призначеними як для малих (120 л – 240 л), так і для середніх (0,8 куб.м – 1,1 куб.м) контейнерів. Такі транспортні засоби для вивезення відходів зможуть обслуговувати всі райони міста. Така заміна також призведе до більш гнучкого та ефективного збирання відходів та підвищення чистоти у пункті збирання відходів, оскільки сміттєвози заднього завантаження мають більший коефіцієнт ущільнення відходів.
На сьогоднішній момент існуючий парк сміттєвозів може забезпечити вивезення відходів з міста, але є застарілої конструкції та зношеності.
Розрахунок продуктивності працюючих сміттєвозів
Сміттєвоз | Ємність бункера | Кіль-кість | Коефі-цієнт ущіль-нення | Кіль-кість рейсів | Максимальна продуктивність сміттєвозів, куб.м/день |
| DAF | 14,1 | 4 | 4 | 2 | 451,2 |
| Liaz | 16,2 | 2 | 3 | 2 | 194,4 |
| MERCEDES-BENZ | 22,5 | 2 | 4 | 2 | 360 |
| Renault | 16,1 | 2 | 3 | 2 | 193,2 |
| Renault | 18,9 | 3 | 3 | 2 | 340,2 |
| Scania | 22,0 | 4 | 3 | 2 | 528 |
| Seddin/Atkinson | 22,0 | 2 | 4 | 2 | 352 |
| ЗІЛ 130 | 12,5 | 5 | 2 | 2 | 250 |
| ЗІЛ 433362 | 12,5 | 4 | 2 | 2 | 200 |
| КАМАЗ | 19,0 | 17 | 2 | 2 | 1292 |
| ЛІАЗ | 22,5 | 5 | 2 | 2 | 450 |
| МАЗ 5337 | 17 | 6 | 2 | 2 | 408 |
Продуктивність існуючого парку сміттєвозів міста
| Загальна потужність існуючих сміттєвозів, куб.м./день | 5019 |
| Коефіцієнт виходу на лінію | 0,91 |
| Максимальна добова норма утворення ТПВ у місті, куб.м/день | 4551 |
| Коефіцієнт забезпеченості сміттєвозами | 100 % |
Недостатні потужності сміттєвозів зумовлюють придбання нових, сучасних та продуктивних. До того ж, як і для будь-якої іншої техніки, розрахунок кількості сміттєвозів потрібно приводити з врахуванням резерву потужності (до 30 %).
У зв’язку з введенням додаткових більш потужних одиниць автотранспорту маршрути руху транспорту слід переглянути з метою їх подовження. Необхідно змінити періодичність вивозу відходів через те, що збільшений обсяг контейнерів дозволить збільшити термін заповнення кожного контейнеру. Але на першому етапі впровадження роздільного збирання ТПВ як ресурсоцінні компоненти, так і змішані відходи перевозять за режимом, встановленим чинними санітарними нормами і правилами для ТПВ, зібраних за унітарною системою. Це пов’язано з тим, що з огляду на недостатню організацію населення щодо участі у роздільному збиранні ТПВ та невідпрацьованою належно системою роздільного збирання до контейнерів з ресурсоцінними компонентами можуть потрапляти харчові та інші відходи, що легко загнивають. На подальших етапах впровадження роздільного збирання змішані відходи перевозять за режимом, встановленим чинними санітарними нормами і правилами. Перевезення ресурсоцінних компонентів ТПВ допускається здійснювати рідше за погодженням з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Не дозволяється перевозити в одному сміттєвозі одночасно вторинну сировину та змішані побутові відходи. Перед перевезенням вторинної сировини сміттєвоз повинен пройти ретельну мийку. В ідеальному варіанті потрібно використовувати одні сміттєвози тільки для транспортування вторинної сировини, інші – для змішаних відходів.
Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ необхідно вpаховувати:
- докладну характеристику об’єктів, що підлягають обслуговуванню;
- об’єми утворення ТПВ на кожному об’єкті;
- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;
- стан під’їздів та освітленості;
- докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.
З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи слід забезпечити оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення ТПВ.
Для транспортування великогабаритних та будівельних контейнерів потрібен автомобіль-мультиліфт (хук-ліфт) з гаковим захоплювачем.
Маршрут руху автомобіля-мультиліфта повинен узгоджуватися з графіком вивозу великогабаритних контейнерів, до того ж враховувати, що автомобіль буде експлуатуватися на сміттєсортувальному комплексі та обслуговувати місця будівництва за окремими договорами. Власники або орендарі житлових та нежитлових приміщень під час виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж за тиждень попередити житлово-експлуатаційне підприємство, що обслуговує даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт, погодити місце тимчасового розміщення будівельних відходів.
Для забезпечення виконання етапів Програми закупівлю сміттєвозів слід здійснювати у такому порядку:
2010 рік – сміттєвоз “Супер Медіум“ ємністю бункера 20 куб.м, автомобіль-мультиліфт з крюковим захоплювачем;
2011 рік – сміттєвоз “Медіум“ з ємністю бункера – 14,5 куб.м.
Таблиця заходів щодо оновлення контейнерного парку,
облаштування майданчиків та закупівлі сміттєвозних машин
Заходи | 2010 рік | 2011 рік | 2012 рік |
Необ-хідно закупи-
ти (од.) | Загаль-
на вартість (тис.грн.) | Необ-хідно закупи-ти (од.) | Загаль-на вартість (тис.грн.) | Необ-хідно закупи-ти
(од.) | Загаль-на вартість (тис.грн.) |
| Оновлення сміттєвозного парку | 8 | 8000 | 4 | 4000 | 4 | 4000 |
| Придбання мультиліфтів | 0 | 0 | 1 | 600 | 0 | 0 |
| Оновлення контейнерного господарства | 680 | 2640 | 540 | 1620 | 500 | 1500 |
| Облаштування контейнерних майданчиків | 586 | 8790 | 160 | 2400 | 74 | 450 |
| Оновлення господарства великовантажних контейнерів | 0 | 0 | 120 | 3000 | 0 | 0 |
| Всього: | - | 19430 | - | 11620 | - | 5950 |
2.5.4. Заходи з впровадження роздільного збирання ТПВ та заходи з мінімізації утворення відходів
Роздільне збирання ТПВ – це метод збирання, за яким ресурсоцінні компоненти ТПВ збираються окремо у спеціальні контейнери для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання. Роздільне збирання ТПВ здійснюється з метою зменшення кількості ТПВ, що захоронюються на полігонах ТПВ, поліпшення екологічного стану довкілля, одержання вторинної сировини. Методи та засоби роздільного збирання компонентів ТПВ, їх перевезення та перероблення дозволено обирати органам місцевого самоврядування з врахуванням морфологічного складу ТПВ, їх річного обсягу утворення, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших вимог.
Враховуючи досвід експериментів з втілення роздільного збору у різних містах України, його введення потрібно запроваджувати поетапно з постійною інформаційною підтримкою. Доцільніше всього проводити експеримент у мікрорайоні багатоповерхової забудови, де мешканці звикли до контейнерного збору відходів. Очікуваний строк проведення експерименту – 2011 рік. Перед проведенням експерименту потрібно сформувати матеріальну базу для його втілення. Після досягнення очікуваних результатів, роздільний збір потрібно запроваджувати на інші райони міста.
Метою зменшення кількості відходів, що накопичуються у контейнерах, є збільшення часу знаходження відходів у контейнерах, зменшення витрат на транспортування відходів. Запровадження такого експерименту не потребує фінансових витрат на створення матеріальної бази та повинен проходити як складова інформаційно-освітницької компанії. З іншого боку такий експеримент потребує підвищеної уваги з боку санітарно-епідеміологічної служби у зв’язку з можливістю підвищення кількості гризунів.
Особливої уваги потребує якість послуг з вивезення ТПВ, які надаються під час проведення експерименту. Зриви графіка вивозу відходів, брудні сміттєвози, завантаження відібраних відходів у один сміттєвоз з залишковими відходами, зведуть нанівець витрачені кошти та зусилля.
Заходи з запровадження роздільного збору
та мінімізації відходів
2.5.5. Заходи з організації збору небезпечних відходів
На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та захоронюються на полігоні, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я. Це є екологічно неприпустимо, а тому у м.Львові потрібно організовувати збір небезпечних відходів окремо від загальної маси ТПВ (визначено у схемі санітарної очистки міста).
До побутових небезпечних відходів відносяться:
- побутові миючі засоби;
- батареї та акумулятори;
- фарби та хімікати побутового призначення;
- продукти садівництва, наприклад пестициди та добрива;
- прострочені медикаменти;
відходи електричного та електронного обладнання;
- інші небезпечні предмети.
Для збору небезпечних відходів пропонується роздавати червоні пакети з попереджувальними написами про небезпечність відходів – один пакет на сім’ю у місяць. Населення повинно здійснювати збір небезпечних відходів у ці пакети та складувати їх біля контейнерних площадок у чітко визначений день або здавати ці пакети на пункти приймання вторинної сировини. Вивезення та приймання цих пакетів потрібно здійснювати безкоштовно.
Зібрані небезпечні відходи потрібно передавати підприємствам, що мають ліцензію на поводження з ними, для обов’язкової наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.
Головною метою збору небезпечних відходів є недопущення попадання їх на полігон ТПВ.
Транспортування небезпечних відходів слід здійснювати за допомогою транспортних засобів, що звільняться після введення сміттєвозів заднього завантаження.
2.5.6. Вибір технології та обладнання для сортування відібраних матеріалів та заходи зі створення сміттєсортувального комплексу
Одним з найголовніших процесів у пропонованій концепції санітарної очистки м.Львова є процес сортування відходів, тобто розподіл їх на компоненти, які можуть бути використані як вторинна сировина і які потребують спеціальної переробки чи підготовки до складування на спеціальному полігоні, що відповідає сучасним екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.
Для організації процесу сортування пропонується ввести у дію сміттєсортувальний завод. Оптимальним місцем його розташування можна вважати відпрацьовану територію існуючого полігону ТПВ.
До моменту запуску сміттєсортувального заводу сортування ресурсоцінних компонентів ТПВ, що будуть надходити з контейнерів у рамках першого етапу організації роздільного збору, проводиться на тимчасовому майданчику з використанням вантажопідйомних механізмів та пресу. З цією метою важливо під час виконання будівельної частини передбачити створення тимчасової споруди для цеху зі сортування.
Сміттєсортувальний завод є головною технологічною ланкою системи санітарної очистки міста. Його призначення полягає у виконанні таких завдань:
- приймання ТПВ, що доставляються сміттєвозами;
- вилучення на сортувальній лінії корисних компонентів (паперу, картону, полімерів, скла, металобрухту, деревини тощо);
- підготовка вилучених компонентів до здавання переробним підприємствам;
- пресування залишку у брикети високої щільності для подальшого складування на полігоні.
В основу функціонування заводу покладено принцип ручного сортування ТПВ під час їх руху по конвеєрній лінії з наступним пресуванням залишку спеціальними пресами. Ця система одержала широке розповсюдження у багатьох країнах світу і у першу чергу у тих, де морфологічний склад відходів близький до складу відходів, що утворюються у м.Львові.
Для ефективного використання грошових коштів в умовах обмеженості фінансових ресурсів створення сміттєсортувального заводу доцільно проводити у три черги. Після виконання будівельних робіт необхідно встановити обладнання, що дозволить приймати та виконувати сортування ресурсоцінних матеріалів. Для цього у першу чергу необхідно встановити мінімальний обсяг обладнання для сортування: вантажні ваги, підіймальний конвеєр з приймальним бункером, сортувальний конвеєр та магнітний сепаратор для чорних металів, ваги для тюків, прес для вторинної сировини. Обов’язкове встановлення інвертора частоти для регулювання швидкості руху конвеєра.
Технічні дані обладнання для сортування такі:
Матеріали для сортування змішана вторинна сировина
Середня вага вхідних матеріалів від 50 до 250 кг/куб.м змішаного
матеріалу
Максимальна вага окремих частин < 10 кг
Максимальний розмір окремих частин об’єм 10 літрів, довжина 800 мм,
плоскі пластикові плівки і картон
Розрахунок річного балансу
робочого часу у дві зміни 250 д/г x 8 ч/д = 2,000 ч/г
Максимальна потужність 20 куб.м у годину,
10 000 тонн/рік в одну зміну.
Склад вхідних матеріалів, як і робота сортувальних робітників безпосередньо впливає на продуктивність лінії, результат сортування і якість вихідних фракцій.
Устаткування призначене для монтажу всередині приміщення на рівну тверду поверхню. Температурний режим – від +5оС до +35оС.
Технологію сортування на першому етапі проводити за таким принципом:
Сміттєвози через вантажні ваги заїжджають на територію сміттєсортувального заводу.
Зібрані відходи (полімери, папір, інша вторинна сировина) розвантажуються зі сміттєвозів на територію для зберігання вхідної сировини. Матеріали повинні зберігатися під навісом або у приміщенні. Відкрите зберігання не дозволяється. Великогабаритні відходи повинні бути видалені вручну без потрапляння на лінію сортування.
Фронтальний навантажувач завантажує відходи у приймальний бункер конвеєра.
Після попадання відходів у приймальний бункер відходи по похилому конвеєру піднімаються на горизонтальну площину конвеєра, на сортувальну площадку, де знаходяться сортувальники.
На лінію сортування повинні подаватись окремо полімери, окремо папір, окремо інша вторинна сировина. Сортувальники окремо повинні сортувати полімери на поліетилен і поліетиленові пляшки та інші полімери. Поліетиленові пляшки доцільно сортувати за кольором, бо різні кольори поліетиленових пляшок мають різну ринкову ціну.
Картон, папір також доцільно додатково сортувати за класифікацією згідно з існуючими стандартами. Сортування за якістю зібраної роздільно вторинної сировини надасть можливість підвищити вартість вторинної сировини та збільшити її реалізаційну вартість.
З відходів, що зібрані з контейнерів для вторинної сировини, персонал вручну вилучає декілька фракцій ресурсоцінних матеріалів: ганчір’я, алюмінієві пляшки, інші ресурсоцінні компоненти, що потрапили до контейнера.
Цей тип лінії сортування дозволяє сортувати вторинні матеріали на 6 основних фракцій, а також 6 додаткових фракцій (за умови незначної кількості останніх).
Відібрані ресурсоцінні матеріали опускаються персоналом у спеціальні шахти. Під сортувальною станцією встановлені контейнери для тимчасового зберігання ресурсоцінних матеріалів. Вилучені ресурсоцінні матеріали можуть тимчасово зберігатись у контейнерах або просто у боксах.
Для автоматизації процесу під сортувальним конвеєром доцільно встановлювати саморозвантажувальні контейнери (перекидні ємності) від 1,0 куб.м до 2,0 куб.м, які обслуговуються вилковим навантажувачем.
Після наповнення контейнера (бункера) відібрану вторинну сировину пресують у тюки за допомогою преса. Спресовані тюки вторинної сировини обв’язуються металевим дротом для зберігання форми під час перевалки та транспортування. Вартість вторинної сировини безпосередньо залежить від величини тюка та його розміру. Зважаючи, що відправка вторинної сировини здійснюється переважно автомобільним транспортом, тюки повинні максимально заповнювати простір причепа (напівпричепа), які мають стандартну довжину 13600 мм, висоту 2400-2900 мм, ширину 2450 мм. Таким чином, орієнтовний розмір тюків повинен бути 700 х 900 х 1100 мм. Відправка вторинної сировини у тюках такого розміру надасть змогу працювати безпосередньо з підприємствами-переробниками, уникаючи посередників.
Після пресування тюки зважуються та маркуються. Пресовані тюки вторинної сировини зберігаються на критому складі до відправки споживачам. Відвантаження повинно здійснюватися за допомогою вилкового навантажувача.
Залишки відходів, які не були відібрані сортувальниками, проходять через сортувальний конвеєр, у кінці якого встановлений магнітний сепаратор, що відбирає чорний метал. Всі залишки з сортувального конвеєра складуються у великовантажний контейнер. На першому етапі залишки невідібраних матеріалів вивозяться автомобілем-мультиліфтом на полігон без ущільнення.
Для обслуговування сміттєсортувального заводу в одну зміну потрібний такий персонал:
1 чол. – начальник зміни (повинен мати навички керування пресом)
1 чол. – водій фронтального автонавантажувача
1 чол. – водій автонавантажувача
6 чол. – сортувальники
1 чол. – оператор-електрик (витягає негабаритні частини з вхідних матеріалів)
2 чол. – оператори преса
1 чол. – прибиральник
Всього: 13 чоловік.
Для обслуговування технологічного процесу потрібні такі транспортні засоби:
1 шт. – фронтальний навантажувач для приймального бункера
1 шт. – автонавантажувач
1 шт. – автомобіль-мультиліфт для обслуговування великовантажних контейнерів.
Всього: 3 одиниці.
Для обслуговування технологічного процесу потрібне таке контейнерне господарство:
6 шт. – контейнери пластикові об’ємом 120 л для встановлення біля кожного робочого місця
6 шт. – контейнери перекидні об’ємом 1500 л для встановлення під сортувальними бункерами та резервуарами
1 шт. – контейнер перекидний об’ємом 1500 л для металевих відходів
7 шт. – контейнери перекидні об’ємом 1500 л для швидкої підміни
2 шт. – контейнери великовантажні об’ємом 15 куб.м для залишкових відходів.
Всього: 22 контейнери.
У другій черзі обладнання сміттєсортувального заводу планується дообладнати і розширити існуючу лінію сортування засобами автоматичного сортування з метою сортування змішаних відходів, що вивозяться з контейнерів для залишкових відходів. Таким чином, після запуску другого етапу обладнання сміттєсортувального заводу зможе приймати всі побутові відходи міста.
Схематично другий етап розширення лінії сортування виглядає так:
Технологічний процес сортування залишкових відходів буде таким:
Сміттєвози розвантажуються на територію для зберігання вхідної сировини. Великогабаритні відходи повинні бути видалені вручну без потрапляння на лінію сортування. Фронтальний навантажувач завантажує відходи у приймальний бункер. Відходи піднімаються по похилому конвеєру 1.7 і потрапляють у барабанний сепаратор 1.8. Барабанний сепаратор повинен бути встановлений під нахилом у напрямку руху відходів та обладнаний змінними перфорованими пластинами діаметром 50-150 мм. Дрібна фракція у міру просування барабанним сепаратором потрапляє через отвори на конвеєр збору дрібної фракції 1.9, у кінці якого встановлений магнітний сепаратор для збору дрібних металевих частин 1.11. Решта дрібної фракції попадає у контейнер, що встановлений під конвеєром 1.9. Металева складова збирається в інший контейнер, що встановлений у кінці сепаратора 1.11.
Залишок вхідного матеріалу (окрім дрібної фракції) з барабанного сепаратора потрапляє у приймальний бункер і по похилому підіймальному конвеєру піднімається на горизонтальний сортувальний конвеєр, де знаходяться сортувальники. Сортувальники відбирають вторинну сировину зі змішаних відходів. Матеріали, що не мають цінність, та чорні метали не вибираються сортувальниками. Після ручного сортування, залишкові відходи проходять через магнітний сепаратор для видалення чорного металу. Залишки завантажуються у великогабаритний контейнер для подальшої утилізації. Залишки вивозяться на полігон без ущільнення. Після розширення лінії сортування технологія сортування полімерів, паперу та вторинної сировини не зміниться. Фронтальний навантажувач проводить розвантаження їх одразу у приймальну ємність конвеєра 1.1. Якщо вторинна сировина виявиться дуже засміченою (особливо харчовими відходами), її можна пропустити через повний цикл сортування.
Запуск другої черги обладнання сміттєсортувального заводу не призведе до збільшення працівників та техніки. Контейнерне господарство потрібно буде дооблаштувати 2 контейнерами перекидними ємністю 1,5 куб.м та 2 контейнерами великовантажними ємністю 15 куб.м.
У результаті впровадження системи роздільного збирання та сортування ТПВ залишається частина відходів, які за своїми властивостями не можуть бути використані як вторинна сировина і потребують утилізації.
На третьому етапі створення сміттєсортувального заводу необхідно вирішити проблему утилізації залишкових відходів. У сучасних умовах існують технології спалювання (у тому числі методом піролізу), захоронення, брикетування та інші.
Серед них технологія брикетування неутилізованого залишку ТПВ має багато переваг, а саме:
- щільність ТПВ у брикетах у 2-3 рази вища, ніж у тілі звалища;
- практично припиняється утворення та виділення біогазу й фільтрату, тому що у брикетах немає повітря та надлишкової вологи;
- прилегла до полігона територія не засмічується легкими фракціями;
- унеможливлюється самозаймання відходів чи їх навмисного підпалу;
- відсутні умови для розплодження гризунів, комах, бездомних тварин;
- підвищується ступінь контролю за технологічними операціями забезпечується запобігання несанкціонованому завезенню відходів;
- суттєво скорочуються витрати на експлуатацію полігона при одночасному поліпшенні його екологічної безпеки;
- суттєво знижується навантаження на полігон та продовжується його термін служби.
Перелічені переваги дозволяють спростити екологічні та санітарно-гігієнічні вимоги до полігона для складування брикетів порівняно з вимогами до звичайного полігона. Тому брикети з неутилізованого залишку ТПВ можуть бути використані для заповнення виробленого простору кар’єрів будівельних матеріалів, у першу чергу глиняних, при проведенні гірничо-технічної рекультивації.
Для цього на сміттєсортувальному заводі поруч з обладнанням лінії сортування потрібно встановити потужний прес (потужністю 80 кВт та зусиллям пресування 160 тонн), який пресує як вторинну сировину, так і залишкові відходи ТПВ з питомим зусиллям 20 кг/кв.см і продукує брикети розмірами 1,1 м х 1,1 м х 2,5 м (або 1,0 м х 0,8 м х 2,0 м), які автоматично обв’язуються 5 рядами сталевого дроту діаметром 4 мм. Довжину брикетів можна регулювати. У процесі пресування на 95 % зменшується вміст кисню у брикетах та відтискується рідина (фільтрат) – від 5 до 12 літрів на хвилину, залежно від складу та вологості ТПВ.
Рідкі відходи потрапляють безпосередньо у спеціально сконструйовану систему дренажу, що має вигляд сполучених посудин. За допомогою насосів рідкі відходи подаються в установку для очищення. Освітлену воду з установки для очищення рідких відходів (фільтрату) скидають у міську каналізаційну мережу, а густий залишок подається у бункер преса для змішування з іншими відходами та повторного пресування.
Сформовані таким чином брикети автоматично виштовхуються з пресового тунелю. За допомогою вилкового навантажувача їх розміщують у зоні складування або навантажують на бортові автомобілі з відкидними бортами, вкриті брезентовим тентом, для подальшого транспортування до місця призначення. Переваги транспортування та складування відходів у такий спосіб очевидні: брикети не виділяють фільтрат, майже невідчутні неприємні запахи, відходи не розлітаються.
На полігоні брикети за допомогою спеціальної техніки складають у штабелі заввишки 5-5,5 м (5 шарів) за схемою цегельної кладки. Поверхню штабеля вкривають тонким шаром грунту завтовшки 0,25 м, що дозволяє провадити подальше нашарування брикетів без обмежень по висоті. Складені на полігоні брикети, вкриті шаром грунту, утворюють досить рівну та чисту поверхню, по якій може рухатися важка техніка і вантажні автомобілі.
Заходи зі створення сміттєсортувального комплексу
2.5.7. Заходи зі створення мережі пунктів приймання вторинної сировини
Пункт приймання вторинної сировини визначається як обслуговуваний об’єкт, на який мешканці та підприємства малого бізнесу можуть доставити різні види побутових відходів. Мета такого центру полягає у створенні допоміжного об’єкта для оптимізації збирання певних видів відходів та утилізації вторинних матеріалів. Більшість сортувальних центрів призначені для доставки відходів автомобілем або невеликою вантажівкою.
Мешканці та підприємства малого бізнесу зможуть привезти у сортувальний центр всі види комунальних відходів. Однак, не рекомендується приймати вологі харчові відходи, що біологічно розкладаються, та звичайне сміття і таким чином не допустити їх потрапляння на пункти приймання вторинної сировини.
Зазвичай нові сортувальні центри проектуються з можливостями приймання 10-15 різних видів вторинних матеріалів та габаритних відходів, залежно від наявних об’єктів переробки та обробки, а також ринкових можливостей, а саме:
- паперу (можливо відсортованого по різних видах);
- картону;
- пластмас (можливо відсортованих по різних видах);
- скла (можливо відсортованого по різних кольорах/видах);
- алюмінієвих та сталевих банок;
- текстильних матеріалів;
- чорних та інших металів;
- відпрацьованих автомобільних шин;
- деревини;
- холодильників, морозильних камер та інших предметів домашнього вжитку;
- електричних та електронних товарів;
- побутових небезпечних відходів для спеціальної обробки/видалення.
Основним критерієм для розміщення пунктів приймання вторинної сировини є наближеність до користувачів. При розміщенні пунктів слід забезпечити достатньо місця для прибуваючих та від’їжджаючих машин. Також транспортні засоби повинні мати змогу доступу до контейнерів для їх підняття та подальшого вивезення.
Необхідною є споруда при в’їзді на територію, яка б вміщала працівника та обладнання. Ця споруда може бути простою. Під’їзна дорога, платформа для розвантажування та площадка оператора повинні мати покриття, яке підходить для будь-яких погодних умов. Територія повинна бути огороджена, а ворота закритими у неробочий час.
Обладнання центру повинно відповідати видам відходів, які приймаються, періодичності випорожнення, а також необхідній якості сортування. Біля пункту приймання вторинної сировини повинна бути розміщена контейнерна площадка та контейнер для великогабаритних відходів.
Контейнери повинні призначатися лише для одного виду відходів і містити чіткі позначки, які вказують на вид відходів, для якого вони призначені. Біля контейнера повинна вивішуватися інструкція з сортування.
На основі досвіду країн північної Європи загальну очікувану ефективність збирання з використанням сортувального центру було розраховано для перероблюваних матеріалів на рівні приблизно 10-15 %, а для деяких фракцій відходів – на рівні 75-80 %.
Приймання вторинної сировини слід здійснювати за певну плату. Приймання небезпечних, великогабаритних відходів, небезпечних відходів повинно здійснюватися безкоштовно.
Приймаючи до уваги наявні у м.Львові заготівельну контору, готовий пункт приймання вторинної сировини та вільні приміщення, доцільно створити у районах міста приймання вторинної сировини безпосередньо на сміттєсортувальному комплексі. Враховуючи невеликі розміри міста та кількість населення, яку буде обслуговувати кожний з пунктів, їх розміри повинні бути невеликими. Пункти повинні бути стаціонарними, пересувні пункти створювати недоцільно.
Заходи зі створення пунктів приймання вторинної сировини
2.5.8. Проведення інформаційно-освітницької та агітаційної роботи
Важливою умовою впровадження Програми є постійна робота з населенням. Населення міста повинно бути інформовано про наявність цієї Програми, про її мету, завдання та цілі, про терміни виконання та про результат.
Інформаційну кампанію потрібно розпочинати одразу на першому етапі втілення Програми та проводити постійно на всіх її етапах. За інтенсивністю інформаційна кампанія розподіляється таким чином, що найбільшу кількість інформації потрібно донести населенню до початку втілення змін та у період проведення експериментів з роздільного збирання відходів та запровадження нових послуг, що надаються підприємствами- перевізниками.
Сприйняття Програми та участь населення у її впровадженні відіграють вирішальне значення в успішності втілення самої Програми та отриманні результатів по кожному з запланованих заходів.
Основними етапами агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ та свідомої участі населення у роздільному збиранні ТПВ є:
- етап інформування;
- етап переконання;
- етап нагадування.
Мета етапу інформування – це ознайомлення громадськості з впливом ТПВ на довкілля, реальним станом речей у м.Львові та перевагами роздільного збирання ТПВ. Головна мета цього етапу – це обізнаність населення з проблемою та розуміння того, що проблему потрібно вирішувати. Цільова аудиторія повинна знати про потребу та неминучість змін у цій галузі. Під час цього етапу розробляється стратегія агітаційної роботи, обирається гасло, що використовується протягом усієї агітаційної роботи, та методи і засоби її проведення. Цей етап повинен охоплювати найбільшу аудиторію. Інформація, яка подається населенню – у формі статей про екологію (подаються критичні статті про появу місць несанкціонованих сміттєзвалищ, наведення досвіду передових країн тощо).
Наступним етапом проведення інформаційної кампанії є етап переконання, мета якого – формування в аудиторії власної позитивної думки про необхідність свідомої участі у роздільному збиранні ТПВ. На етапі переконання, крім звичайних засобів агітаційної роботи (реклами на телебаченні і радіо, публікацій у пресі, наочної агітації тощо), необхідно провести експеримент з роздільного збирання компонентів ТПВ. Необхідне постійне інформування населення міста через засоби масової інформації, зовнішню рекламу, зустрічі, уроки у школах про проведення експерименту і його позитивні сторони. Етап переконання передбачає формування громадської думки щодо роздільного збирання ТПВ. Етап переконання триває до повного впровадження роздільного збирання ТПВ у місті. Ефективними способами досягнення уваги великих цільових груп є прес-релізи та прес-конференції про нові ініціативи і заходи у сфері поводження з ТПВ з використанням газет, радіо та телебачення. Де це можливо, інформаційно-виховні кампанії мають базуватися або включати безпосереднє спілкування з цільовими групами, наприклад, використовуючи зустрічі у житлових будинках, школах та церквах. Для цієї мети у м.Львові існують телебачення, газети, громадські організації та ін.
Кампанія повинна містити спеціальну інформацію про мінімізацію обсягів відходів, сортування відходів у місцях утворення та поводження з небезпечними і великовантажними відходами.
Мають бути виготовлені 2 типи агітаційних листівок для поширення у поштових скриньках населення з різним змістом. Перша листівка інформує населення про проблему ТПВ і про відповідальність кожного мешканця за чистоту у населеному пункті. Цю листівку рекомендується поширювати у поштових скриньках у всіх районах населеного пункту. Друга листівка має більш конкретний зміст, що стосується роздільного збирання компонентів ТПВ. Цю листівку рекомендується поширювати, у першу чергу, у поштових скриньках мешканців – учасників експерименту з роздільного збирання ТПВ. Листівки повинні бути поширені за 1 місяць до початку експерименту з роздільного збирання ТПВ. Частота повторення – 1 раз на місяць протягом усього періоду проведення експерименту з роздільного збирання ТПВ.
На вулицях потрібно розміщати агітаційні плакати на рекламних щитах про проведення експерименту та правила поводження з ТПВ.
Експонування агітаційних матеріалів повинне бути безупинним протягом всього терміну проведення агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ.
Необхідно виготовити у достатній кількості довідники з поводження з ТПВ. Довідник перш за все буде націлений на школярів (як частина кампанії у шкільних закладах), однак він буде також доступним широким колам громадськості як друковане видання, що розповсюджуватиметься у м.Львові. Довідник з поводження з ТПВ головним чином повинен складатися з таких розділів:
1. Вступ.
2. Загальний вступ до комплексного поводження з відходами.
3. Зменшення відходів у місцях утворення.
4. Роздільне збирання матеріалів та органічних відходів у місцях утворення.
5. Повторне використання.
6. Переробка.
7. Компостування.
Спільно з органами освіти рекомендується розробити цикли занять екологічного та гігієнічного навчання для дітей у дошкільних установах і школах та цикли лекцій для доповнення до екологічних програм вищих навчальних закладів. Цикл занять для дошкільних установ і шкіл – це добірка таких матеріалів: ігор, задач на кмітливість, сценаріїв театральних постановок екологічної та гігієнічної спрямованості, а також лекцій і анкет для батьків і дітей з питання роздільного збирання ТПВ. Заняття можуть проводити вчителі загальної екології у школах, ігри можуть бути проведені в екологічних таборах, спектаклі можуть бути поставлені у театральних гуртках при школах чи центрах творчості дітей та юнацтва.
Спрямовуючи зусилля на школярів, можна досягти двох цілей – виховати дуже сприйнятливу першу цільову групу – самих дітей, а також другу цільову групу - їх сім’ї та друзів.
Етап нагадування – це найбільш віддалений за часом етап проведення агітаційної кампанії. Він застосовується вже при сталій системі роздільного збирання ТПВ і ставить на меті нагадування населенню. В агітаційній роботі аудиторією є мешканці населеного пункту, при цьому особливу увагу слід приділяти дітям та молоді як найбільш емоційно сприйнятливій частині населення. Крім мешканців, аудиторією також є працівники житлово-комунального господарства, які безпосередньо займаються збиранням, перевезенням, переробленням, утилізацією та захороненням ТПВ. Особливу увагу потрібно приділити обізнаності та професіоналізму працівників житлово-комунального господарства, які повинні своїм прикладом демонструвати населенню правила поводження з ТПВ.
Інформаційно-освітницькі та агітаційні заходи
2.5.9. Організаційно-управлінські та фінансово-економічні заходи
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з ТПВ належать:
- виконання вимог законодавства про ТПВ;
- організація збирання і видалення ТПВ, створення сучасного полігону для їх захоронення, а також організація роздільного збирання корисних компонентів ТПВ;
- затвердження місцевих і регіональних програм поводження з ТПВ та контроль за їх виконанням;
- вжиття заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ;
- вирішення питань щодо розміщення на території об’єктів поводження з ТПВ;
- координація діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, у межах компетенції;
- здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з ТПВ на території м.Львова;
- ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;
- сприяння роз’ясненню законодавства про поводження з ТПВ серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як вторинної сировини;
- надання дозволу на відведення на території міста місць чи об’єктів для зберігання ТПВ, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;
- надання дозволів на будівництво або реконструкцію об’єкта поводження з ТПВ на відповідній території міста у порядку, визначеному законодавством;
- здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ відповідно до законодавства;
- затвердження норм споживання та якості послуг з вивезення ТПВ, контроль за їх дотриманням;
- визначення виконавця послуг з вивезення ТПВ відповідно до законодавства;
- визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання об’єктів сфери поводження з ТПВ;
- управління об’єктами у сфері послуг з вивезення ТПВ, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
- забезпечення населення послугами з вивезення ТПВ необхідного рівня та якості;
- встановлення зручного для населення режиму роботи виконавців послуг з вивезення ТПВ;
- інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері поводження з ТПВ, а також щодо відповідності якості послуг з вивезення ТПВ нормативам, нормам, стандартам та правилам;
- укладання договорів з підприємствами різних форм власності на виконання послуг з вивезення ТПВ;
- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері послуг з вивезення ТПВ;
- здійснення інших повноважень відповідно до законів України.
Забезпечення виконання поставлених перед органами місцевого самоврядування такої значної кількості завдань потребує залучення кваліфікованих фахівців сфери поводження з відходами і це на сьогодні є однією з основних проблем.
У сучасних умовах досягненням мети є необхідність створення окремого структурного підрозділу – відділу поводження з твердими побутовими відходами у складі управління житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури зі штатною чисельністю п’ять-сім одиниць.
Основними функціями новоствореного відділу повинні бути:
1. Моніторинг та контроль за ходом виконання Програми.
2. Координація учасників Програми.
3. Аналіз досягнення цілей, їх перегляд та внесення пропозицій щодо покращання стану поводження з ТПВ.
СХЕМА КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМИ
Виходячи з того, що запобігання неефективним витратам, своєчасне виявлення проектів, реалізація яких недоцільна, та включення нових перспективних проектів до Програми потребує постійного контролю за її виконанням та щоквартального коригування складу завдань і заходів, необхідно налагодити систему оперативного отримання та обробки інформації про хід виконання Програми з використанням сучасних комп’ютерних інформаційних технологій.
У процесі реалізації заходів Програми передбачається щоквартальне їх коригування з метою конкретизації змісту і черговості виконання робіт за очікуваними результатами та за необхідністю.
Реалізація заходів здійснюватиметься відповідно до законодавства за контрактами зі всіма виконавцями.
Створення сміттєсортувального комплексу доцільно проводити на базі новоствореного підприємства, для чого потрібно прийняти відповідне рішення. Сміттєсортувальний комплекс зможе приймати вторинну сировину, а у подальшому і змішані відходи, проводити сортування за видами, пакувати та здійснювати їх реалізацію. Виходячи з норм накопичення і морфологічного складу та враховуючи етапність закупівлі обладнання для сміттєсортувального комплексу, від реалізації вторинних ресурсів можливо отримати дохід.
Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок:
- коштів Державного бюджету України, у тому числі Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;
- коштів обласного бюджету, у тому числі фонду охорони навколишнього природного середовища;
- коштів міського бюджету;
- залучених кредитних ресурсів;
- залучення приватного капіталу;
- доходу отриманого від реалізації вторинної сировини;
- реорганізації комунальних підприємств шляхом створення спільних підприємств типу ТзОВ з залученням інвестицій.
Для втілення Програми потрібне постійне поетапне залучення фінансових ресурсів, яке викладено з розбивкою по роках у зведеній таблиці заходів Програми.
Зведена таблиця заходів Програми
Розділ 3. Узагальнені дані та показники Програми, контроль і звітність про її виконання
Програма призначена для впровадження на території м.Львова з метою зменшення шкідливого впливу ТПВ на життя та здоров’я мешканців. Відповідальними за впровадження Програми є органи місцевого самоврядування, які мають відповідні повноваження у сфері поводження з ТПВ.
Функціональний орган виконання Програми, який повинен створити систему моніторингу за ходом виконання Програми, моніторинг за поводженням ТПВ у місті в цілому – відділ поводження з твердими побутовими відходами у складі управління житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури.
Основні завдання системи моніторингу сфери поводження з ТПВ:
- створити систему спостереження за обсягами накопичення, збирання, передавання, збереження, оброблення ТПВ, аналізу даних про ТПВ і об’єкти поводження з ними;
- впровадити звітність у сфері поводження з ТПВ;
- підвищити повноту, достовірність, оперативність та якість інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;
- забезпечити аналітично-інформаційну підтримку прийняття рішень з управління сферою поводження з ТПВ;
- забезпечити оцінку стану об’єктів поводження з ТПВ і своєчасне прийняття рішень щодо запобігання негативним впливам на довкілля та здоров’я населення.
Система моніторингу надасть можливість аналізувати зібрані дані щодо досягнення запланованого ефекту від вжитих у рамках Програми заходів.
Керуючий справами
виконкому М.Литвинюк
Віза:
В.о. начальника управління
житлового господарства Н.Герус
|